Людмила Момот
№ 41. 20 жовтня 2004 року, стор. 7

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" першим із поштових адміністрацій світу-членів Всесвітнього поштового союзу (а це 190 країн) удостоєне Золотого сертифіката вищого рівня якості міжнародної поштової служби.

Така висока відзнака, вважає керівник поштового відомства України Василь МУХІН, є результатом не тільки правильно обраних стратегії й тактики підприємства, а й спільних зусиль усього 115-тисячного його колективу.

  • А ще ми повірили в себе. Реально оцінюючи свої напрацювання, відчули, що можемо пред'явити їх світу і не бути посоромленими, - сказав у інтерв'ю "Президентському віснику" генеральний директор Укрпошти. - Коли торік Всесвітній поштовий союз оголосив про намір провести моніторинг діяльності країн-членів ВПС у сфері забезпечення якості міжнародної поштової служби, запропонувавши надсилати свої заявки на участь у ньому, Укрпошта була однією з перших поштових адміністрацій, готових прийняти у себе незалежних міжнародних експертів. Упродовж двох місяців нинішнього літа представники Дойчепост і ВПС працювали у нас, а на ХХІІІ Конгресі Всесвітнього поштового союзу, що пройшов нещодавно - з 15 вересня по 5 жовтня - у столиці Румунії Бухаресті, оприлюднили результати перевірки. Україна набрала 1905 балів із можливих 2000.

"ЦЕ НЕ УКРАЇНСЬКА ПОШТА, А УКРАЇНА БРАЛА УЧАСТЬ У ХХІІІ КОНГРЕСІ ВПС"

  • Взагалі участь у Конгресі, що є найвищим керівним органом ВПС і працює під егідою Організації Об'єднаних Націй, - дуже важлива подія не тільки для поштового відомства, а й для країни в цілому. Тому ми приділяли надзвичайно серйозну увагу підготовці до цього зібрання, розуміючи, що це не просто українська пошта, а представник України бере в ньому участь. Виготовили мальовничі презентаційні буклети, які дають уявлення і про саму державу, її місцезнаходження, потенціал, і про роботу її поштового відомства. Розіслали їх усім поштовим адміністраціям, посольствам, адже інформації про нашу країну на міжнародному рівні все ж таки бракує. Також фахівці підприємства впродовж п'яти років між Пекінським і Бухарестським конгресами брали активну участь у комісіях і семінарах ВПС, вносили пропозиції, багато з яких було враховано. А незадовго до зустрічі в Румунії ми провели міжнародний семінар із залученням представників поштових адміністрацій країн СНД, Данії, Китаю. Тому, мабуть, невипадково Україна, яка є членом ВПС із 1947 року, вперше була обрана віце-президентом Конгресу. Це дуже почесно і престижно - бути в складі президії такого зібрання. Ми ввійшли також до складу Ради поштової експлуатації, другого найважливішого органу ВПС (попередні два терміни перебували у складі Адміністративної ради). Конкуренція була дуже жорсткою, адже при голосуванні, що відбувається таємно, Україна випередила такі держави, як Польща, Угорщина, Болгарія, колег із СНД (крім Росії, яка також увійшла до складу цієї Ради). Взагалі ж участь у таких міжнародних зібраннях потрібна ще й тому, що можна внести на розгляд Конгресу певні пропозиції, відстояти найбільш принципові з них. І нині, до речі, деякі із запропонованих Україною прийнято.
  • За нинішніх масштабів конкуренції на світовому ринку це можна вважати значною перемогою?
  • Звичайно, тому що членами ВПС є й країни з дуже сильною економікою і, відповідно, сильними поштовими адміністраціями, які зацікавлені у лобіюванні своїх інтересів. До того ж вони не приховують і відвертих намірів експансії, просування на внутрішні ринки країн, що розвиваються. Вистояти у цій боротьбі непросто. Тому кожен наш крок уперед, кожна відвойована позиція, без сумніву - перемога. Це стосується й полеміки щодо системи взаєморозрахунків між країнами за поштовий обмін. Після тривалого обговорення Конгрес затвердив-таки запропонований нами проект рішення, згідно з яким країни, що розвиваються, з 2006 по 2014 рік додатково одержуватимуть приблизно на 2 грн більше за кожен кілограм міжнародної пошти. В межах року - це мільйони гривень. Розвинуті країни, зрозуміло, були проти, мотивуючи тим, що всі мають працювати в однакових умовах, і водночас не бажаючи розуміти, що економічні умови у всіх різні.

Вдалося також відстояти й існування Фонду підвищення якості служби ВПС, домогтися збільшення відсотка відрахувань найменш розвинутим країнам.

  • Свого часу українська пошта отримала підтримку Фонду на реалізацію власного проекту підвищення якості. І це, мабуть, також стало кроком до Золотого сертифіката?
  • Безумовно, хоча боротьба за якість - постійний і цілеспрямований процес. За нинішньої конкуренції іншого шляху утримати клієнта й завоювати його довіру не існує: люди вже готові платити більше, але почуватися комфортно з тим партнером, послугами якого користуються.
  • Вручення Золотого сертифіката якості Генеральним директором Міжнародного бюро ВПС Томасом Ліві співпало із проведенням у Києві ІІ Всеукраїнського форуму працівників поштового зв'язку. Знаковий збіг обставин?
  • Певною мірою й так. І це дуже добре. Адже подібні зібрання, про що засвідчив уже перший форум, проведений нами п'ять років тому, - можливість оприлюднити проблеми поштової служби країни, привернути до них увагу урядових і державних структур, знайти можливі шляхи їх розв'язання. Участь у нинішньому форумі українських поштовиків генерального директора Міжнародного бюро ВПС - не лише престижно й авторитетно для держави (не так часто керівник міжнародної служби відвідує заходи національних пошт), а й корисно, оскільки це реальна нагода представити йому і свої здобутки, і те коло питань, які потребують вирішення як на внутрішньому, так і на світовому ринку. Вручення ж нагороди саме в Києві (а у форумі взяли участь листоноші, оператори, керівники структурних підрозділів підприємства з усієї України, ветерани галузі, представники місцевих владних структур, ділові партнери Укрпошти) ще раз довело, що дана відзнака - результат спільних зусиль. І я радий, що це відчули делегати форуму. Адже у своїй діяльності ми повсякчас наголошуємо на необхідності виховання у наших працівників корпоративного духу, вболівання кожного за свою ділянку роботи, оскільки від неї, навіть, здавалося б, найнепомітнішої, йде проекція на всю діяльність підприємства.
  • На жаль, судячи з тих нарікань, які все ж таки лунають на адресу поштовиків, це розуміють не всі...
  • На кожній виробничій нараді чи при зустрічах з працівниками завжди повторюю: недбале ставлення до своїх обов'язків однієї людини нівелює зусилля десятків, а то й сотень людей, цілого підприємства! І знаєте, що найважче подолати? Рецидиви "совкової" свідомості. Нещодавно в цеху міжнародної пошти Дирекції оброблення й перевезення пошти затримали працівницю, яка несла додому листи, надіслані комусь із-за кордону, сподіваючись знайти там якусь іноземну купюру. А цех, в якому працювала жінка, - найсучасніший за всіма параметрами: дизайном, обладнанням, системою освітлення й опалення. Комфортніших умов ще треба пошукати. Зарплата не влаштовувала? Можливо. Не буду стверджувати, що вона задовольняє всіх. Однак ніколи не буває затримок з її виплатою. Тобто сім'ї поштовиків без шматка хліба ніколи не залишаються. Що ж спонукало жінку до такого кроку? Оте, на жаль, відоме: ну як не "потягнути", як воно ось, під рукою. Сумління, докори совісті, почуття відповідальності у таких випадках, як відомо, "сплять". Розуміння скоєного приходить пізніше. Шкода, звісно, таких людей, адже за кожним - сім'я, діти...

Однак хочу наголосити, що сумлінних і висококласних фахівців у нас таки більшість. Інакше б не було тих відзнак Укрпошти, які вона має. До речі, моїм заступником з питань технології надання послуг працює Гертруда Ратникова, до якої дослухаються, з якою радяться не тільки в поштових адміністраціях країн СНД, а й ВПС. ЇЇ як спеціаліста надзвичайно високого рівня відзначив і Томас Ліві на форумі у Києві. От на таких людях тримається підприємство.

"УСІ ПОШТОВІ АДМІНІСТРАЦІЇ СВІТУ ПЕРЕЖИВАЮТЬ КРИЗУ І ШУКАЮТЬ ІЗ НЕЇ ВИХІД..."

  • Нині підбиваються підсумки діяльності підприємств за дев'ять місяців 2004 року. Наскільки успішним був цей період для Укрпошти?
  • Уперше за останні п'ять років переступимо рубіж у 1,5 млрд грн отриманих доходів. Хочу особливо це підкреслити, тому що за означений час даний показник зріс більш ніж утричі. Ще 1999 року наші доходи становили 495 млн грн. Чесно кажучи, важко назвати подібне велике підприємство в країні, яке б такими темпами нарощувало свою доходну частину.
  • Маєте свій секрет?
  • Він специфічний, поштовий. Коли у 1999 році проаналізували ситуацію, що склалася на ринку (різко почали скорочуватися фізичні розміри поштових відправлень у зв'язку з активним розвитком інформаційних технологій), то зрозуміли, що не тільки ми, а всі поштові адміністрації світу переживають цю кризу, шукаючи з неї вихід. І тоді розробили маркетингову стратегію підприємства, почали використовувати поштову мережу не лише для надання суто поштових, а й широкого спектра інших послуг, приміром, продажу лотерейних квитків, телефонних карток, карток АР-телефонії, торгівлі товарами широкого вжитку, особливо на селі, де пошта була чи не єдиним інститутом, який, намагаючись вижити, ще щось пропонував людям. І якщо проаналізувати доходи української пошти, то 45 % їх приносять саме нетрадиційні послуги, які, в залежності від потреб часу і клієнтів, будуть видозмінюватися. Нині до них додаються нові - приміром, продаж електронних ваучерів, про що маємо відповідну домовленість із "Приватбанком" і банком "Аваль", і вже встановили пост-термінали. Ведемо також переговори щодо можливості надання поштою й фінансових послуг. Адже сьогодні надходять величезні суми від українських заробітчан з Польщі, Росії, Португалії, Італії тощо. Однак послугами нашого відомства вони не можуть користуватися, тому що зароблені гроші треба переводити в українську валюту, а на цьому людина втрачає. Якщо УДППЗ "Укрпошта" буде внесено в перелік тих фінансових установ, що працюють із валютою, зможемо створити систему ощадно-поштових кас по всій Україні. Подібні банки в Нідерландах, Франції, Португаліїї - одні з найпотужніших фінансових структур, оскільки такої мережі, як у пошти, не має ніхто. До речі, якщо Пекінський конгрес ВПС п'ять років тому основним девізом діяльності світового поштового товариства визначив підвищення якості поштових послуг, то нинішній Бухарестський - вироблення нових продуктів. Адже і на поштовому ринку відчутна експансія сильних країн. Вихід один, і це прозвучало на Конгресі, - підвищувати якість послуг і пропонувати нові продукти, оскільки глобалізацію й лібералізацію ринку ніхто не зупинить. Тому потрібно створювати такі умови, щоб національний оператор почувався впевнено на внутрішньому ринку, і щоб усі його учасники однаково дотримувалися норми законів.
  • І все ж таки ваші опоненти нерідко закидають, що Укрпошта вже мало не хлібом торгує, а з доставкою періодики в день її виходу має проблеми...
  • По-перше, давайте об'єктивно оцінимо ситуацію й побачимо, що якби не пошта, то в деякі віддалені села того ж хліба не було б кому привезти. Особливо кілька років тому. По-друге, наші опоненти, на жаль, не розуміють, що якби ми не використовували нетрадиційні послуги, то існуючу мережу, особливо сільську, довелося б скоротити вдвічі. У всьому світі пошта на селі перебуває на дотації держави, оскільки в силу своєї специфіки самостійно вижити не може. У Швеції, приміром, така допомога становить 400 млн крон щорічно. Ми ж, розуміючи, що у держави таких коштів немає, не стали їх випрошувати й чекати, коли вони нарешті з'являться, а почали заробляти самі. Зрозуміло, що не вічно українська пошта займатиметься торгівлею, з часом певні послуги відійдуть. Але для цього ми повинні мати такі обсяги власне поштових послуг, які б давали можливість утримувати існуючу мережу на належному рівні й платити гідну заробітну плату. А коли збільшується поштовий обмін? Тоді, коли збільшується ділова активність в країні, коли реалії життя спонукають уряд приймати відповідні рішення. Приміром, у всьому цивілізованому світі рахунки клієнтам надходять у конвертованому вигляді, у нас же це роблять тільки окремі структури. А подібна розсилка - це поштові відправлення, кількість яких одразу помітно зростає. Ще один сегмент ринку у нас мало освоєний - розсилка адресної реклами (значно поширена за кордоном). Мільйони листів таким чином проходять через пошту.

А щодо своєчасної доставки періодики, то я завжди на зустрічах із видавцями, журналістами кажу: навчіть нас, будь ласка, як можна газету з Києва, що потрапляє в експедицію після 20:00, доставити у день її виходу, приміром, на Луганщину, якщо до Луганська - майже 1000 км, із Києва автопоїзд вийшов о 23:00, його крейсерська швидкість - 50 км/год, тобто в дорозі (за сприятливих умов!) він перебуває 20 год. Неважко підрахувати, коли періодика потрапить до обласного центру. А до району, села? Може це бути - фізично - в день виходу газети? Ні. А таких віддалених регіонів на Україні кілька: Луганщина, Донеччина, Закарпаття, Крим. Ми вже не раз пропонували видавцям повернутися до практики радянських часів - децентралізованого друку, коли всі центральні газети друкувалися в обласних друкарнях. І звідти разом з місцевими виданнями вже о п'ятій-шостій годині ранку вирушали до передплатників. Нинішня поліграфічна база обласних друкарень (зокрема й приватних), поширення Інтернету дають таку можливість. Однак видавці, особливо багатотиражних центральних газет, проти. Їм це економічно невигідно. Ми дійшли висновку, що візьмемо, мабуть, кілька пілотних областей, орендуємо канали зв'язку, поставимо комп'ютерну техніку і запропонуємо: передавайте газету через Інтернет і друкуйтесь в обласних центрах. Бо хто ж назве нас розумними, якщо газета друкується в Києві, а потім десятки тонн паперу везуться через сотні й тисячі кілометрів? І навіть якби відновилось авіасполучення між обласними центрами, це ситуацію не поліпшило б, оскільки авіаперевезення набагато дорожчі порівняно з автомобільними чи залізничними.

  • Що ж стоїть на заваді втілення вашої пропозиції в життя?
  • 9 стаття Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів". Згідно з нею вартість доставки передплатного видання має становити не більше 40 % від його собівартості. Заявив видавець, що собівартість газети, скажімо, 11 коп., і ми можемо взяти за доставку не більше 4 коп. (у найвіддаленіший куточок країни). Механізм перевірки, чи відповідає заявлена цифра (11коп.) справжнім затратам, законом не виписаний.
  • Видавці виходять з того, що решту витрат поштовому відомству має відшкодовувати держава.
  • Але ж упродовж п'яти років цього не було. Тільки нещодавно вирішено два важливих питання для підприємства. Перше - Кабінет Міністрів України прийняв рішення про скасування попередніх постанов уряду про безоплатну доставку пенсій та соціальних допомог на суму їх підвищення. Друге - прем'єр-міністр України підписав розпорядження про компенсацію підприємству згідно із законодавством України втрат від надання послуг на пільговій та безоплатній основі. Це пересилання військової кореспонденції, яку ми впродовж років здійснювали безкоштовно, доставка періодичних видань на пільгових умовах згідно зі статтею 9 Закону України "Про підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", а також надання універсальних послуг за пільговими тарифами, які затверджуються державою. Всі 67 млн грн виплаченої компенсації підуть на підвищення заробітної плати операторам поштового зв'язку, листоношам, особливо в сільській місцевості, інші соціальні виплати. Сподіваємося, що ця тенденція буде збережена, оскільки в проекті державного бюджету на 2005 рік уперше передбачено статтю про відшкодування підприємству коштів за надання послуг на пільговій основі. І хоча передбачена не вся заявлена нами сума, однак зауважу, що нинішній уряд за один рік вирішив те, чого ніяк не могли вирішити його попередники впродовж кількох років.

"У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ БУДУВАТИМЕМО ПОШТОВІ БУДИНКИ НА ДВА ПОВЕРХИ - ДЛЯ ВІДДІЛЕННЯ І ДЛЯ СІМ'Ї ПОШТОВИКА"

  • Нещодавно в результаті відомої реорганізації Укрпошта стала структурним підрозділом Міністерства транспорту й зв'язку України. Чого очікуєте від такого об'єднання?
  • Сподіваємося, що буде легше вирішувати деякі питання, зокрема транспортування поштових відправлень. Нині спільно з фахівцями міністерства відпрацьовуємо схему інтегрованого перевезення із залученням залізничного, автомобільного, авіатранспорту. У 2001 році ми вимушені були відмовитися від послуг Укрзалізниці через її небажання і надалі застосовувати пільговий тариф щодо поштових відправлень. Укрпошта перейшла на перевезення як у межах України, так і до найближчих закордонних держав тільки автомобільним транспортом. Нині за дорученням міністра транспорту і зв'язку Георгія Кірпи вивчатимемо всі можливості для найоптимальнішого варіанту перевезення пошти. Вже підготовлено проект про пріоритетну, тобто прискорену, пошту, але щоб його запровадити, потрібне регулярне авіасполучення між усіма обласними центрами України.

Спільно з міністерством відпрацьовуємо й схему вкладень у сільську мережу. Раніше поштові відділення в селах розташовувались у приміщеннях, які виділяли колгоспи, поштарі користувалися тими ж пільгами, що й колгоспники. Нині ж ситуація кардинально змінилася. Фермер будь-якої миті може прийти і сказати: "Або звільніть приміщення, або платіть мені за аренду". Ця плата, зрозуміло, може бути довільною і не прийнятною для нас. Тому в сільській місцевості будемо створювати власну мережу, будуватимемо поштові будинки на два поверхи: на першому - власне відділення, на другому - помешкання для сім'ї начальника відділення. Це буде, до речі, ще одним кроком до створення поштово-ощадних кас, адже для них повинно бути відповідне приміщення із засобами захисту й збереження.

  • Останнім часом клієнти нарікають на те, що погіршився поштовий обмін з Росією...
  • І нарікають, звичайно, на наше відомство? Можливо, іноді і з вини українських поштовиків трапляються затримки, однак пошта Росії нині переживає дуже непрості часи, і в офіційних відповідях на наші запити її керівники відверто визнають, що процес проходження поштових відправлень дає збої. Лист по Москві може "ходити" 12 днів! Торік уряд Росії прийняв рішення про реорганізацію поштового відомства, адже після 91-го року в країні було близько 80 суб'єктів Федерації. І в кожному - своя пошта, отже, вся система поштового зв'язку була розірвана. Тепер її намагаються уніфікувати, створити, як і в Україні, єдине унітарне підприємство поштового зв'язку. Але це не так просто. І досі генеральний директор усієї поштової системи, що створюється, не має належного впливу, приміром, на керівника московської пошти. Торік ми запропонували росіянам підписати договір про кур'єрську (прискорену) доставку між Києвом і Москвою, адже це великі ділові столиці, між якими йде інтенсивна ділова переписка. Результати досить показові: з України впродовж минулого року пішло 1400 кур'єрських листів, з Москви - 2. Ще одна наша пропозиція - підписати договір про пересилання електронних переказів між Росією й Україною. Росіяни попросили звузити: між Києвом і Москвою, щоб відпрацювати схему. Однак і нині електронний переказ в Україні працює в будь-якій точці, а в Росії - тільки у Москві і лиш у близько десятка з чотирьохсот відділень. Про інші міста взагалі поки що не йдеться. Незабаром делегація російських поштовиків знову приїде до нас, щоб запозичити напрацьований досвід. Звісно, це не означає, що у нас все чудово і немає проблем. Але те, що є чому повчитися, не може не радувати.