Ольга Коростельова
№ 4. 14 квітня 2004 року, стор. 8

Із повідомлення інформаційної агенції: "2 квітня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ про помилування 49 засуджених до позбавлення волі та інших мір покарання. Пропозиції було внесено Комісією при Президентові України з питань помилування. На засіданні було також вирішено залишити без задоволення 5 клопотань про помилування, що були внесені на розгляд. Комісія погодилася з пропозиціями управління з питань помилування про відхилення клопотань щодо 311 засуджених, які не стали на шлях виправлення або відбули незначну частину призначених їм покарань.

З початку року Президентом України підписано 6 указів про помилування 290 засуджених".

Інформація на кшталт процитованої з'являється у пресі доволі часто і цікавить насамперед пересічного читача: хто ж ті щасливчики, на чию долю звернув увагу глава держави? І чому відмовили іншим? Як взагалі відбувається ця процедура й чим вона регламентована? Про це - розмова з керівником управління з питань помилування Адміністрації Президента України Володимиром СЛІПЧЕНКОМ.

  • Перш ніж відповідати на ваші запитання, хотів би пояснити різницю між амністією та помилуванням. Інколи плутають ці два правові акти. До речі, ваш брат-журналіст також.

Й амністія, і помилування не скасовують і не змінюють норми кримінального законодавства. Вони є виявом гуманності до засуджених з боку держави. Але попри це, різниця між ними дуже суттєва.

Амністія в перекладі з грецької означає "забуття", "прощення". Це повне або часткове позасудове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочину. В Україні згідно з Конституцією (частина 3 статті 92) амністія оголошується законом й знаходиться в компетенції Верховної Ради. Остання може приймати Закон про амністію не частіше одного разу впродовж календарного року.

Помилування ж застосовується до індивідуально визначеної особи. Тобто від відбування покарання звільняється конкретна людина або покарання їй пом'якшується. Відповідно до пункту 27 статті 106 помилування здійснюється Президентом. Воно існує у всіх державах світу.

  • Володимире Петровичу, а чому Президент втручається в судову практику? Існує ж так зване УД, умовно-дострокове звільнення...
  • Справді, за сучасним Кримінальним кодексом до всіх категорій засуджених можна застосувати, як ви кажете, УД, або заміну не відбутої частини покарання на більш м'яке. Але воно класифіковане. Мається на увазі, що людина повинна відбути певний термін покарання - третину, половину, дві третини, три чверті. Термін, після якого можна застосувати умовно-дострокове звільнення, ще не закінчився. А в цей час у засудженого чоловіка померла жінка, без батьків залишилося п'ятеро дітей. Ніхто бідоласі допомогти не може. Єдине, що залишається в таких випадках, - Президент. Помилування - не правова категорія, а радше моральна. Це - виняток з правила.
  • Отже, аби вийти на волю, потрібні поважні причини?
  • Не тільки. Обов'язкова умова - розкаяння людини, усвідомлення того, що вона скоїла. Має значення особа засудженого, його поведінка в місцях позбавлення волі, характер і ступінь соціальної небезпеки вчиненого злочину, ставлення до праці. Кандидатура на помилування розглядається прискіпливо. Готуючи матеріали для розгляду на комісію, ми обов'язково беремо до уваги думку адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії про засудженого, а в разі потреби навіть керівництва місцевого органу виконавчої влади, куди людина має повернутися, сім'ї. Буває, засуджений підробляє клопотання дружини, а насправді дома його ніхто не чекає.
  • Боїтеся браку в роботі? Бо якщо помилуваний, опинившись на волі, знову скоїть злочин, значить, гуманність виявили не до того, кому вона була потрібна?
  • Можу відзвітувати, що за попередні чотири роки не було жодного випадку повторного злочину з числа помилуваних. У минулому році, на жаль, таке сталося. Три жіночки-наркоманки знов опинилися за гратами за вживання "зілля". Але ж, погодьтеся, вони нікого не лишили життя. До речі, не можу не згадати ще один момент. Преса інколи нам закидає, що Президент милує вбивць. Проте й вони різні. Нещодавно ми розглядали справу засудженого Григорія Ж. Немолода вже людина, учасник війни, під час сварки він вбив ножем свого нетверезого й задерикуватого зятя. Клопотання про помилування підписали його дочка й восьмеро сусідів. Комісія підтримала їх прохання перед Президентом. Ж. було зменшено термін відбуття покарання. Ось у мене на столі ще одна справа засудженої - Людмили К. Жінку жорстоко бив пиятика-співмешканець. Після чергової бійки вона дочекалася, поки він засне, і вдарила його сокирою. Чоловік залишився живим, а жінці суд виніс вирок - 8 років позбавлення волі. Після відбуття терміну покарання 4 роки і 2 місяці рідні засудженої подали клопотання про помилування. Указом Президента міру покарання К. скорочено на рік, що дасть їй можливість звільнитися умовно-достроково. Судіть самі, хто в цих справах жертви, чи потрібна гуманність у наведених прикладах.

Стосовно вашого запитання про брак в роботі, скажу так: ми не боїмося, що помилують не ту людину. Ми боїмося підвести Президента і відмовити людині, якій можна допомогти. Ну, скажіть, яка небезпечність для суспільства криється в особі 26-річного Ігора Т., злочин якого полягав у тому, що він, "будучи нетверезим, проник до салону легкового автомобіля, за допомогою стартера проїхав два метри й зіткнувся з опорою електропередачі". До цієї події хлопець непогано характеризувався, мав сім'ю, коли таке сталося, одразу відшкодував усі збитки. За таких обставин вистачило б умовного покарання, а було засуджено до п'яти років позбавлення волі, ще й із конфіскацією майна. Після клопотання дружини Указом Президента хлопця було помилувано й звільнено з випробувальним іспитовим терміном.

  • Таким чином, Президент "відкоригував" дії суду?
  • Вважайте, так. Як уже наголошувалося, це виключне право йому надається Конституцією України.
  • Раніше, читаючи Укази про помилування, я чомусь вважала, що вони стосуються особливих, "поважних", засуджених. На вашому ж робочому столі - справи звичайних людей.
  • Авжеж! Хто звертається, ті клопотання й розглядаються. Щороку до управління надходить понад 20 тис. листів. Інколи засуджені пишуть нам по декілька разів. Узагалі ж у нашій картотеці зберігаються звернення і документи на 80 тисяч засуджених.
  • Який порядок подальшого розгляду клопотання?
  • Підготувавши відповідні матеріали стосовно особи засудженого, управління з питань помилування вносить їх на розгляд Комісії при Президентові України. Засідання збираються в міру потреби, приблизно - двічі на місяць. В складі комісії одинадцять фахівців - народні депутати, спеціалісти в галузі права, колишній працівник системи виконання покарання, є й редактор журналу. Вони докладно вивчають обставини справи, де "засуджений кається і просить помилування". Пропозиції вносяться до протоколу, який обов'язково підписується присутніми. Після цього комісія вносить Президенту України пропозиції стосовно помилування. Якщо членами комісії не виявлено підстав для акта милосердя, ми також інформуємо про це Президента.
  • Чи багато буває відмов?
  • Якщо всі клопотання, що отримує управління, взяти за 100 відсотків, то підстави для помилування мають лише 8-9 відсотків. Саме їх ми і пропонуємо на розгляд. Торік комісією було розглянуто матеріали щодо 923-х засуджених, а помилувано 819 осіб. Якщо проаналізувати загальну тенденцію помилування, то вона зростає. Так, десять років тому гуманність було виявлено лише до 170 осіб.
  • Чи завжди пропозиції комісії збігаються з волевиявленням Президента?
  • Є випадки, коли він не погоджувався з висновками нашого управління і приймав те рішення, яке вважав за потрібне.
  • Чи отримували ви нарікання на адресу управління, комісії та Президента з приводу застосування акта помилування?
  • У кожного злочину є потерпіла сторона. Тож, може й не всі задоволені, коли засуджений виходить на волю раніше. Проте особливих нарікань ми не отримуємо. Натомість, маємо багато подяк. Місіонерське товариство "Світло на сході" дякувало за інваліда Олександра М., пенсіонерка Зінаїда Сопот - за хрещеного В'ячеслава П., Ольга С. - за сина Олексія, колишня засуджена Любов К. - сама за себе. Ця 60-річна жінка пише: "Я зверталася за помилуванням і отримала його. Хоч у хаті панує холод, бо за час моєї відсутності вдерлися злодії та оголили її, але якось буде. Зате в мене є - Воля! Тож, я вам безмежно вдячна".