Центр кризової журналістики, м. Київ, 17 травня 2004 року
№ 9. 19 травня 2004 року, стор. 13

Вельмишановний пане Президенте!

Події, які впродовж останніх півроку відбуваються на пленарних засіданнях Верховної Ради України, що транслюються в прямому ефірі на радіо та телебаченні (а це стосується виступів окремих народних депутатів України), змушують звернутися до Вас із відкритим листом.

Використовуючи своє право виступати на засіданнях Верховної Ради, які транслюються в прямому ефірі, окремі народні депутати розповсюджують інформацію, що принижує честь і гідність окремих осіб та організацій, підриває суспільну мораль радіослухачів, телеглядачів - громадян України, викликає у них недовіру до існуючої влади, зневіру до заходів, які проводяться органами виконавчої влади для поліпшення соціальної й політичної стабільності в Україні, у свідомість громадян закладаються сумніви щодо наявності законності в державі та верховенства права. Зазначені дії порушують вимоги ст.ст. 62, 124 Конституції України, ст. 48, п. "г" Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ст. 47 Закону України "Про інформацію" та ст.ст. 94, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України.

Так, 5 листопада 2003 року народний депутат В. Асадчев на ранковому засіданні Верховної Ради України звинуватив Президента України та його Адміністрацію в "...запровадженні жорсткої цензури", внаслідок чого "громадяни позбавлені доступу до правдивої інформації про ситуацію в державі". У своєму емоційному виступі народний депутат конкретних прикладів запровадження цензури, яка заборонена сттаттею 15 Конституції України, не навів. До прокуратури матеріалів не надіслав. Однак заяву, що компрометує Президента і його Адміністрацію, зробив.

7 листопада 2003 року народний депутат М. Томенко у своєму виступі на ранковому пленарному засіданні Верховної Ради України, яке транслювалося в прямому ефірі, заявив: "Адміністрація Президента спільно з Центральною виборчою комісією готує масові фальсифікації президентських виборів". Таким чином, народний депутат звинуватив АПУ і ЦВК у підготовці масових фальсифікацій президентських виборів, чим порушив вимоги ст. 62 ч. 1, ст. 124 ч. 1 Конституції України, ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України й привласнив собі функції суду.

20 листопада 2003 року М. Томенко, по суті, звинуватив керівництво Національної телекомпанії у розкраданні коштів: "...Ми виходили за те, щоб керівництво Національної телекомпанії не розкрадало ті бюджетні кошти, які направляються сюди, щоб ті майже дві тисячі працівників мали можливість отримати достойну заробітну плату". Таким чином, народний депутат знову порушив вимоги ст. 62 ч. 1 Конституції України, де зазначено, що "...особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком", а також ст. 124 ч. 1 Конституції України, яка передбачає, що "правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються".

Зверніть, будь ласка, увагу на останні події. Як може народний депутат України, член фракції "Наша Україна" Ю. Ключковський називати заступника Міністра внутрішніх справ "клоуном", усвідомлюючи, що все відбувається в прямому ефірі? Як міг голова цієї ж фракції у Верховній Раді України В. Ющенко пропонувати Міністру внутрішніх справ застрелитися і наголошувати, що "його місце біля параші"? Хіба це демократія? Хіба це верховенство права як загальної міри свободи і рівності в суспільстві? Який приклад народні депутати подають своїм виборцям? Це приклад, як не виконувати законні вимоги працівників правопорядку й вирішувати спірні питання не в рамках правового поля, а за допомогою владних повноважень, тобто самих же депутатів. Це - прикриття депутатською недоторканістю, що є нічим іншим, як звичайним проявом вседозволеності. Проте є Конституція, є Закони України, які народні депутати мають виконувати і поважати.

З другого боку, телерадіоорганізації України у своїй діяльності зобов'язані дотримуватися принципів об'єктивності, достовірності інформації. Вони не мають права у своїх програмах розголошувати дані, що становлять державну таємницю, чи іншу, яка охороняється законодавством, закликати до насильницької зміни або повалення існуючого державного й суспільного ладу, порушення територіальної цілісності України, вести пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, поширювати порнографію чи іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або штовхає до правопорушень, принижує честь і гідність людини (ст. 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"). Пункт 3 ст. 302 Цивільного кодексу України передбачає, що інформація з офіційних джерел (стенограми) є достовірною і не потребує перевірки. Тож будь-яка інформація з виступів народних депутатів для громадян України - є достовірною. А наведені факти свідчать про те, що виступи депутатів базуються лише на емоціях і далекі від правдивої інформації.

Звертаємо Вашу увагу й на те, що порушення чинного законодавства, яке регулює відносини в галузі ЗМІ, з боку народних депутатів набуло системного характеру.

Зважаючи на те, що Україна є правовою державою (ст. 1 Конституції України), в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), а честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) і кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28 Конституції України), на підставі положень ст. 17 Конституції України у частині захисту інформаційної безпеки держави, просимо Вас на підставі положень ст.ст. 2, 4 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" заборонити прямі трансляції засідань Верховної Ради України, зважаючи на низьку правову культуру народних депутатів.