Олександр Котович
№ 8. 12 травня 2004 року, стор. 5

Собака на сіні

Нафтопровід "Одеса-Броди" непомітно перетворився з банальної паливно-транспортної артерії на політико-спекулятивний чинник, експлуатування теми реверсу чи аверсу якого (тобто використання в напрямку з Бродів на Одесу або навпаки) стало чи не правилом хорошого тону в українській політиці. Звичайно, особлива увага до думки Президента з цього приводу і,
"...виступи Кучми збентежили наших партнерів у Польщі та Євросоюзі, котрі зацікавлені в реалізації українського нафтогону. Вони, партнери, вкотре розгубилися від розгубленості самого ж Києва. Адже Київ кілька років вагався - аверс чи реверс, потім, у січні нинішнього року, компетентна експертна комісія все-таки дійшла висновку, що пряме використання нафтопроводу вигідніше з точки зору економічної стратегії, рішення це схвалив уряд України, то ж нині постає природне запитання: на підставі яких підрахунків Президент не схвалює західний напрямок "Одеса-Броди"?"

("Україна молода", 30.04.04)
як наслідок, - відповідні критичні зауваження, щодо його коментарів і висловлювань:

Обидві цитати стосуються виступу Леоніда Кучми на спільній прес-конференції з президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі 27 квітня. Глава нашої держави, посилаючись на висновки міжнародних організацій, назвав нафтопровід "Одеса-Броди" "економічно невигідним" у цілому і запропонував використовувати його в реверсному напрямку - для транспортування російської нафти на Одесу для її подальшого завантаження у нафтоналивні танкери. Зазначимо, що український уряд на початку лютого нинішнього року висловився за пряме використання нафтогону, тобто - каспійська нафта йтиме через українські порти в Європу.

При цьому Президент зазначив: "Я виходив і виходжу з національних інтересів України. А зарити $500 млн у землю й сидіти біля моря в очікуванні погоди - розумні так не роблять". Леонід Данилович обґрунтував свою думку суто економічною доцільністю: "...якщо на сьогодні немає ні пропозиції тієї сторони, яка хоче продавати нафту (тобто прикаспійських країн. - "ПВ"), і немає жодної пропозиції від того, хто цю нафту має намір купити, то скажіть: це тупиковий варіант для України?" Водночас Президент піддав критиці тих, хто політизує означену проблему, вважаючи, що "ми так хочемо сподобатися комусь, що навіть ігноруємо національні
"Хоча прикаспійські країни постійно нарощують видобуток нафти й паралельно шукають шляху доставки на європейський ринок своєї сировини... Л. Кучма оперував іншими даними, за якими "цей проект на сьогодні економічно невигідний" для України".

("Зеркало недели", 30.04.04)
інтереси".

Питання порушується цілком закономірно - коли на політичному рівні йдеться про "Одесу-Броди", то вододіл проходить по лінії Схід-Захід. Тож, опоненти діючої влади вважають, що транспортування "неросійської" нафти - це добре, російської - погано. Ось, власне, вся аргументація, без будь-яких натяків на відповідні економічні розрахунки. Тобто нехай 674-кілометрова труба простоює, аби не використовувалася Москвою. Хоча в обох випадках - чи-то з російською нафтою, чи-то з каспійською - територія України є лише транспортним коридором, тому з господарської точки зору різниці майже ніякої. Тим більше, за словами Президента, головна проблема полягає у відсутності відповідних пропозицій для прямого використання нафтогону, а не в тому, що хтось більше любить росіян, а хтось - європейців.

І ще один цікавий нюанс - постійне звернення опозиційних політиків і близьких до них ЗМІ до теми, що має раціональне, а не емоційне вирішення, вказує на відсутність у них
"...законопроект Президента встановлює жорсткі обмеження права громадян збиратися і вільно висловлювати свою думку у всіх названих вимірах.

У зв'язку з цим інститут "Республіка" звертається до народних депутатів України - не схвалювати законопроект Президента "Про мітинги, збори, походи і демонстрації"

("Майдан", 28.04.04)
вагоміших підстав для критики діючої влади.

Спогади про майбутнє

23 березня Президент подав до Верховної Ради проект Закону України "Про збори, мітинги, походи і демонстрації" (N 5242-2). Документ визначено як невідкладний. Не забарилися й коментарі:

Будь-який юридичний документ потребує професійних коментарів, проте його немає. Інтернет-ресурс, де було розміщено ці повідомлення, посилається лише на структуру, відому своєю винятково опозиційною орієнтацією, що не дає змоги розглядати позицію інституту "Республіка" як зважену, незаангажовану експертну думку. Щодо пана Гладчука, то він відомий у Києві як прихильник епатажних методів ведення політичної боротьби. А будь-який привід використовує, аби вкотре нагадати про себе, тому навряд чи є щирим у своїй риториці.

Саме тому варто звернути увагу на узагальнюючий висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради (ГНЕУ ВР) щодо згаданого законопроекту: "...за результатами розгляду в першому читанні законопроект може бути взятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій", які стосуються п'яти статей (загалом їх 25) документа - це є нормальним робочим моментом. Адже кожен
"Всеукраїнське молодіжне об'єднання "Молодь - надія України" проводить мітинг біля адміністрації Президента України з вимогою відкликання з парламенту законопроекту "Про збори, мітинги, походи і демонстрації" (N 5242-2). За словами лідера організації Вадима Гладчука, даний законопроект поданий до Верховної Ради Президентом України Леонідом Кучмою, суттєво обмежує конституційне право громадян на збори..."

("Майдан", 29.04.04)
законопроект, який вноситься до парламенту суб'єктом законодавчої ініціативи - Президентом, народним депутатом чи Кабінетом Міністрів - проходить відповідну процедуру різнобічної фахової оцінки.

Крім того, є ще й попередній розгляд у профільному парламентському комітеті. Натомність це - комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, очолюваний представником "Нашої України" Геннадієм Удовенком, з його одинадцяти членів дев'ять належать до опозиційних фракцій ВР (до речі, номінально тут і Віктор Ющенко). Важко повірити, що за таких умов президентський законопроект, якщо він є вкрай недосконалим, тим більше - антидемократичним, як на це натякають критики, може бути рекомендований до голосування парламентом. Однак на своєму засіданні 5 травня члени комітету прийняли рішення "повернутися до обговорення законопроекту "Про збори, мітинги, походи і демонстрації" (N 5242-2) після підготовки депутатських законопроектів N 5242 та N 5242-1" (всі вони мають аналогічну тематику. - "ПВ").

Отож йдеться не про огульне заперечення президентського варіанта закону, а про зважене формування принципів законодавчого забезпечення порушеного питання. Зрештою на голосування ВР буде винесено узгоджений законопроект з урахуванням усіх поглядів - це звичайна практика. Саме тому оцінка "сирого" документу виглядає як спроби зайве "згадати" про Президента - лише тому, що за визначенням опозиція повинна критикувати владу. На жаль, аргументовано (та й цивілізовано) це робити деякі українські політики й мас-медіа ще не навчилися, віддаючи перевагу спогадам про майбутнє.