Володимир Калюкін, Івано-Франківськ
N 39. 13 жовтня 2004 року, стор. 6

Ріпакова олія за якістю амінокислот прирівнюється до оливкової, містить кислоти, які не синтезуються в організмі людини, вона стабілізує кров'яний тиск, промиває від холестерину судини. Її використовують у виробництві фарб і лаків, косметичних кремів і мила, а ще це екологічно чисте пальне для двигунів внутрішнього згоряння. Ріпак - хороший попередник зернових культур, особливо на важких ґрунтах, і це далеко не всі "ріпакові" переваги.

В Івано-Франківську вже кілька десятиліть функціонує інститут хрестоцвітних культур, п'ять років тому реорганізований в Інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України. За цей час науковці, агрономи і робітники дослідних господарств вивели унікальні, "рідні", тобто районовані сорти хрестоцвітних, зокрема й ріпаку. Серед них - Тисменицький, Аріон, Микитинецький, Лужок, Ліга, Галицький, Данчак та інші. Їхній потенціал врожайності - 40 ц ярих і 46 ц озимих з га. Ні за цим показником, ні за вмістом різноманітних корисних речовин у насінні прикарпатські ріпаки не поступаються західноєвропейським. А от за іншими показниками ми програємо Заходу на всіх, як мовиться, фронтах.

По-перше, рік у рік в Україні, й на Прикарпатті зокрема, зменшуються площі під ріпаком. Нинішнього року в області ним засіяно близько 2 тис. га, а раніше бувало й до 10 тисяч. В Україні у 1999 році ріпак сіяли на 213 тис. га, а торік - лише на 80 тис. га.
У Франції, де цю культуру вирощують уже близько 45 років, нею засівають понад 1 млн 400 тис. га, причому на півночі країни, де ґрунти ще гірші, ніж наші західні. По-друге, кінцевим результатом українського ріпаківництва є насіння, три чверті якого вивозиться за кордон. Тобто ми залишаємося без олії та шроту. Продаж насіння ріпаку в теперішніх умовах є досить прибутковим бізнесом: $ 180-200 за тонну - ніби й немала ціна. За такі гроші насіння у наших господарств купують закордонні клієнти. Переробивши його, вони повертають нам ріпакову олію по $350 за т. Це крім того, що залишають собі шрот (по $75 за т). А тонна ріпакового шроту за вмістом білка дорівнює 10 т пшениці.

Одночасно відбувається експансія зарубіжного насіння у досить пристойній "обгортці". Заступник директора Івано-Франківського інституту АПВ Микола Микитин розповів про "свіжий" випадок. Господар із Чернівецької області повідомив, що одна німецька фірма запропонувала йому наступного разу засіяти їхнім насінням, та ще й за умови, що німці забезпечать господарство усім "джентльменським набором" і добрив, і гербіцидів. Але урожай (насіння ріпаку) вони скуплять за вже сьогодні погодженою ціною.

Річ у тім, що попри всю свою невибагливість до ґрунтів, ріпак вимагає акуратності, обов'язкового дотримання технології вирощування, яка, до речі, уже десятиліттями відпрацьована і практично відшліфована в Івано-Франківському АПВ. Його вигідно вирощувати, навіть коли озимий ріпак вимерзає (два роки з п'яти), бо є ще ж і ярий.

Власне Інститут агропромислового виробництва допомагає ріпаківникам, кредитуючи їх насінням. Мало хто з господарів досягає середнього результату - хоча б 24-26 ц з га. Але й 16 ц з га (саме стільки зібрав уже згадуваний нами фермер з Чернівецької області) - це відчутний прибуток.

"Для того, щоб використати весь потенціал ріпаку і водночас зрушити з місця економіку сільського господарства в Україні, потрібно засівати цією культурою не менше 1,5 млн га, - стверджує М. Микитин. - Щодо насіння, то на 1 млн га його потрібно 10 тис. т - це 100 т елітного насіння. Наш АПВ має змогу виростити від 150 до 200 т еліти".

До речі, у середині 90-х років в Україні було розроблено державну програму "Ріпак", та сталося, на жаль, як завжди...

Ось і вся інформація для роздумів. А щодо виробництва ріпакової олії, то в Україні є чотири олійні, яким цілком під силу переробити врожай із півторамільйонної площі.