Олександр Котович, м. Київ
№ 10. 26 травня 2004 року, стор. 6

Загальновідомо, життя в столиці й провінції суттєво відрізняється у багатьох своїх проявах. Так само відомо, що новини з центру в регіонах зазвичай видозмінюються, набуваючи інколи протилежного змісту порівняно з першоджерелом. Це можна сприймати як випадковість чи як цілеспрямовану дезінформацію.

Дещо про "логічну арифметику"

Одним із таких прикладів можна вважати публікацію у тернопільській газеті статті, присвяченої початку виплат інвалідам війни 50-гривневих надбавок до пенсій щомісяця. Позитивна за визначенням подія в інтерпретації місцевих журналістів набула такого звучання:
"Широко рекламують новий Закон "Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни", який, мовляв, охоче підписав Президент. Однак подарунок від влади виявився великим лукавством і хитрою брехнею....Виявилося, що отих 50 грн одержуватимуть лише інваліди першої групи, а другої і третьої груп - тільки за умови, що розмір їхніх пенсій не досягає прожиткового мінімуму, тобто 268 грн. Як відомо, до суми пенсії інвалідів входять різні надбавки, доплати за ордени та інші заслуги і вона здебільшого перевищує отих 268 грн. Таким чином, більшість інвалідів війни на тих 50 грн не може претендувати".

("Тернопіль вечірній", 12.05.04)

Газета є органом міської влади і відома великими симпатіями до опозиції, зокрема до "Нашої України". Тому й тональність процитованого матеріалу особливого подиву не викликає. Так, значно простіше покритикувати Президента, ніж написати про те, що вже сам факт доплат, на які в державній скарбниці знайшли кошти (а в масштабах країни "набігає" чималенька сума), є соціальним позитивом.

Ні, видання має чітке позиціонування або ж відверто - зашореність, тому обмежує себе вузькими однополюсними рамками: виконавча влада - погана, парламентська опозиція - хороша. І тут нехай би інвалідам війни навіть по сто доларів кожному доплачували - ніхто добрим словом про це не обмовився б. Натомість негатив вбачається у вигляді, наприклад, підозри, що глава держави підписував відповідний закон ручкою із золотим пером, що є "неповагою до наших ветеранів".

Звичайно, це є перебільшенням, хоча й близьким до суті. Щодо конкретної статті, то газета, за нападками на Президента, не помітила, як водночас зачепила свої політичні авторитети. На мить станемо на точку зору "Тернополя вечірнього" й визнаємо - Леонід Кучма підписав "поганий" документ. Однак документ іменується Законом, отже - приймається Верховною Радою. Тобто не проголосуй за нього парламент, Президенту не було б що підписувати.

Законопроект "Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни" ставився на голосування в цілому 16 березня. В залі на той час було зареєстровано 439 народних депутатів, з яких 372 проголосували "за", 67 - не брали участі в голосуванні. При цьому переважна більшість фракції "Наша Україна" (зокрема, її лідер) підтримала документ.

Якщо керуватися логікою "Тернополя вечірнього", то виходить, що спочатку "велике лукавство" й "хитру брехню" виявив політик, якому симпатизує видання. Хоча насправді подібні означення стосуються самої газети, оскільки заради формування негативного іміджу державної влади вона вдається до свідомої дезінформації своїх читачів.

Як одна газета між де-факто і де-юре блукала

Подібне ж проілюструємо відповідною цитатою із загальнодержавної газети "Україна молода".
"За указом Президента Кучми, судді складатимуть присягу перед губернаторами... Кучма вирішив передоручити комусь іншому посвяту новачків у судді. Навряд чи це було розумно з його боку. Адже, оскільки, за нашим законодавством, служителів Феміди на їхні посади призначає Президент, було б логічно, якби й присягу в них приймав також глава держави".

("Україна молода", 08.05.04)

Йдеться про Указ Президента від 10 грудня 2003 року "Про внесення змін до Порядку складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду". Процитований уривок містить суттєві неточності. По-перше, глава держави призначає суддів лише на перший термін їхніх повноважень (5 років), а "всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом" (стаття 128 Конституції України). А "Україна молода", виходячи з контексту її публікації, вважає, що Президент розпоряджається кар'єрами всіх правників.

По-друге, має місце пряме перекручування фактів, спрямоване на те, аби непоінформований читач думав, що судді відтепер складатимуть присягу перед головами облдержадміністрацій і, відповідно, залежатимуть від них.

Нагадаємо: згідно з Порядком складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду, процедура відбувається "у присутності Президента України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, Голови Вищого адміністративного суду України, Голови Вищого господарського суду України, Голови Вищої ради юстиції, Міністра юстиції України, Голови Державної судової адміністрації України в урочистій обстановці у приміщенні, де встановлено Державний Герб України і Державний Прапор України". Насправді ж у тексті Указу йдеться про таке: "В окремих випадках суддя складає присягу, за дорученням Президента України, у присутності голови обласної державної адміністрації, членів відповідної ради суддів, голови відповідного апеляційного суду, суддів суду, в який його призначено, та начальника територіального управління державної судової адміністрації в урочистій обстановці у приміщенні, де встановлено Державний Герб України і Державний Прапор України".

Слово "доручення" тут - ключове. Майже всім громадянам доводилося стикатися з цим поняттям. Відтак зрозуміло, що доручення з правової точки зору - це право представляти фізичну чи юридичну особу або (про що саме йдеться) - державний інститут (тут - Президента). Тобто судді складають присягу перед головою облдержадміністрації де-факто, а де-юре - перед главою держави.

Крім того, варто звернути увагу на умову - "в окремих випадках", які "Україна молода" намагалася подати як загальну тенденцію, насправді ж тенденційність - у тернопільському варіанті - є хронічною хворобою деяких вітчизняних ЗМІ.

детская одежда мелким оптом украина