Валерій Іваськів
N 50. 19 листопада 2004 року, стор. 8

Футболісти національної збірної України в Стамбулі у матчі відбіркового турніру Чемпіонату світу-2006 переграли в гостях команду Туреччини з рахунком 3:0 (2:0).

Справжній подарунок для мільйонів вітчизняних уболівальників піднесла минулої середи наша головна футбольна команда, продемонструвавши гру екстра-класу на стамбульському стадіоні "Фенербахче" проти бронзових призерів останнього чемпіонату світу збірної Туреччини. Навіть найдосвідченіші оракули не могли спрогнозувати такого сенсаційного результату на користь українців. Та турецькі спеціалісти передрікали перемогу їхньої рідної команди над "жовто-блакитними" з рахунком 5:0. Однак футбол - гра дійсно непередбачувана, і події на футбольному полі іноді розгортаються всупереч усталеним уявленням.

Цього разу українська футбольна дружина, очолювана головним тренером Олегом Блохіним, відіграла суперпринциповий поєдинок із одним з фаворитів другої відбіркової групи - командою Туреччини дуже зібрано, максимально виконавши вказівки свого наставника.

З перших хвилин матчу було зрозуміло, що господарі поля застосовуватимуть тактику постійних масованих атак, матимуть ігрову і територіальну перевагу. За цих умов українські футболісти мали вести свою контргру - зустрічати суперника в центрі поля, руйнуючи його атаки ще задалеко від власного штрафного майданчика, дуже мобільно й акуратно грати в захисті й блискавично організовувати гострі контратаки на ворота турків, використовуючи швидкість і високу технічну майстерність трьох своїх форвардів Андріїв: Шевченка, Вороніна і Воробея. На самому ж вістрі атаки перебував Андрій Шевченко, якого й мали виводити на гольові позиції його партнери, а також гравці середньої лінії збірної України.

Швидкий гол гостям турецькій команді забити не вдалося. Спершу на початку матчу фортуна посміхнулася українцям, затим - виручив наш голкіпер Олександр Шовковський, який, на мою думку, відіграв у Стамбулі один з найкращих матчів у своїй спортивній кар'єрі. А українці, навпаки: вже на 9-й хвилині матчу створили спортивне чудо. В цьому епізоді відмінно зіграли всі учасники атаки української збірної. Андрій Воронін стрімко пройшов по правому флангу й подав м'яч у район штрафного майданчика турків. Чимало гравців господарів поля тримали в "облозі" Андрія Шевченка і залишили вільним Олега Гусєва, до якого й надійшла гостра передача Вороніна. Точний удар - і м'яч затріпотів у сітці воріт збірної Туреччини.

Не встигли турки оговтатися від такого непередбачуваного для них розвитку подій, як на 17-й хвилині українці знову організовують класичну контратаку. І знову ж таки головним був Андрій Воронін, який віддав чудо-пас з центра поля на відкритого Андрія Шевченка. Він прекрасним фінтом у штрафному майданчику турецької команди залишив позаду її захисника і невідпірним низовим ударом забив свій - вже класичний - гол: на табло рахунок 2:0 на користь гостей. Переповнені трибуни, мабуть, від шоку продовжували несамовито підтримувати свою збірну, деякі гравці якої вже навіть розгубилися на полі. Так, турки прагнули зламати хід сценарію на свою користь, однак українці були готові до такого розвитку подій і чітко вели свою гру на полі. Ще в першому таймі вони мали принаймні двічі вражати ворота суперника після своїх гострих контрвипадів на ворота турецької команди.

В обох випадках (на 35-й і 43-й хвилинах) головною дієвою особою у грі нашої команди був Андрій Воронін. Спершу він, вийшовши сам на сам з голкіпером турків влучив у перекладину воріт, хоча поряд стояв відкритий Андрій Шевченко, в іншому епізоді удар Вороніна з близької відстані відбив воротар турків Рушту.

У другому таймі хід гри не змінився: турецька збірна відчайдушно атакувала ворота українців. Однак Олександр Шовковський не схибив. Турки ніяк не могли "дотиснути" гостей, однак видно, що для вирішального разючого удару їм уже бракує сил. Українські ж футболісти вкотре продемонстрували високу ігрову дисципліну на полі й неабияку волю до перемоги. Рідкі, але гострі контратаки української команди постійно тримали в напрузі турецьку оборону. На 81-й хвилині українцям знову вдалася гостра передача вперед на Андрія Шевченка. Він вміло розправився з турецьким захисником і мав би бити по воротах збірної Туреччини, однак вирішив ще обвести воротаря суперників, який просто таки кинувся йому під ноги. Епізод "тягнув" на призначення пенальті у ворота збірної Туреччини. Все ж згодом Андрію вдалося відігратися: на 89-й хвилині чудову подачу у воротарський майданчик турецької команди здійснив Олександр Рикун. У карколомному акробатичному стрибку Андрій забив свій другий красень-гол у ворота суперників. За мить Андрій міг зробити й хет-трик у цьому матчі, запустивши м'яч майже з центра поля "за комірець" турецького воротаря Рушту, але той дивом врятував свою команду від четвертого голу.

Отже, добившись блискучої перемоги у Стамбулі над турецькою командою, підопічні Олега Блохіна завершили 2004 рік одноосібними лідерами групи ІІ. Наша команда набрала 11 очок після 5-ти проведених матчів. На другому місці з шістьма очками після 4-х ігор команда Данії, яка в середу зіграла в гостях з грузинами з рахунком 2:2. Наступні місця у цій групі посідають команди Туреччини - 6 очок (5 ігор), Албанії - 6 (4), Греції - 5 (4), Грузії - 5 (4), Казахстану - 0 (4).

На післяматчевій прес-конференції головний тренер української команди Олег Блохін зазначив, що він вітає команду з прекрасною грою і блискучим результатом, а також заробленими трьома очками. Українці перед матчем, як відомо, мали численні проблеми із стартовим складом: були травмовані провідні гравці. Навіть під великим питанням була участь у грі Андрія Шевченка. Однак сам Андрій настояв на тому, щоб вийти на поле і зіграв просто блискуче. Стосовно самої гри, то Олег Блохін прокоментував так: "Ми вірно побудували тактику на гру. Хлопці не побоялися глядачів, які створили на стадіоні розпечену атмосферу".