Михайло Лютов, Єрусалим
N 62. 31 грудня 2004 року, стор. 6

На вузеньких і звивистих вуличках Старого міста в Єрусалимі дух Різдва зберігається довго. Церковні пахощі, різнокольорові святкові вогники, ялинки у вітринах магазинчиків релігійної атрибутики, яскраві композиції за склом, що відтворюють сторінки біблейської історії - все це впродовж майже двох тижнів умиротворює і сповнює радістю серця католиків, протестантів, православних. І навіть попри відсутність зимового антуражу створює особливий настрій, налаштовує на очікування маленького дива, або, щонайменше, таємничих відкриттів.

Саме в такі різдвяні дні під час прогулянки в районі Храмової гори мені нарешті-таки вдалося потрапити за огорожу Францисканського монастиря. Так щастить не часто, розклад відвідин цього притулку ченців ордена суворо обмежений.

Під кам’яним склепінням переходів порожньо і панує музейна тиша. Інтер’єр просторої каплиці також виглядає доволі аскетично. Кілька майстерно виконаних картин на масивній кладці стін, і скупо прикрашені сріблястими смужками ялинки обабіч олтаря з розп’яттям. Світла в середині мало, тому роздивитися сторонню тут, на перший погляд, реліквію вдається не одразу. На заскленому стелажі - середньовічний меч і шпори. Поки я вивчав несподівану знахідку, звідкись виник чорношкірий розпорядник у традиційній для францисканців хламиді з відкинутим капюшоном. Він буквально випромінював доброзичливість і щире бажання задовольнити мою допитливість.

Як з’ясувалося, предмети лицарського побуту колись належали одному з керманичів Першого хрестового походу герцогові Готфріду Булонському, який очолив створене на Святій землі Єрусалимське королівство. За мечем хрестоносця - давня хроніка драматичних подій. Ось про що я дізнався.

Йшов новий 1099 рік від Різдва Христового. "Зі сходом сонця військо в повному озброєнні насунулося на місто, - пише очевидець битви Гійом Тирський. - У всіх був єдиний намір: загинути, але повернути Єрусалиму християнську свободу. Готуючись до атаки, жінки нарівні з чоловіками підтягували якомога ближче до міських стін облогове знаряддя. Коли пішли в наступ, нас зустрів шалений опір захисників міста. Летіли списи, вогняні стріли, каміння... Дочекавшись слушного моменту, хрестоносці за командою герцога почали підпалювати мішки з соломою й ватою. Північне повітря понесло на ворогів чорний густий дим, який виїдав їм очі і не давав можливості дихати. На якийсь час стіна в одному місці залишилася без захисту. Побачивши це, герцог Булонський тієї ж миті наказав перекинути з пересувної башти імпровізований міст. Короткий бій - і його військо ввірвалося в місто..."

Інший учасник п’ятитижневої облоги Єрусалима Вільям повідав про те, що йому довелося побачити на власні очі:

"Не можна було не жахнутися, дивлячись на велику кількість убитих. Ще страшніше виглядали самі переможці, з яких просто стікала кров. Солдати вривалися в будинки і знищували їхніх володарів. Кожну з таких осель і все майно вони проголошували своєю власністю. Бо ж переможцям надавалося таке право. Тому на захоплених єрусалимських будівлях завойовники вивішували щит і зброю - ознаку того, що споруди належать новому господарю".

І саме святе місто теж перейшло до "нового володаря". Єрусалим став центром Латинської імперії хрестоносців. Але проіснувала вона менше століття. Початок її кінця було покладено військом султана Саладина. Втім, реліквії Францисканського монастиря це вже не стосується.