Іван Камінь
№ 62. 31 грудня 2004 року, стор. 8

Після того, як Римський Папа Григорій, намагаючись роз'єднати дні святкування Різдва Христового православними і католиками, запровадив так званий новий стиль, тобто нове літочислення, дві найбільші світові християнські церкви почали вшановувати день народження свого засновника у різні дні. Новий стиль розтягував святкування з 25 грудня до 7 січня.

"Ісус народився - славімо Його!" - це вітання на всіх мовах, у всіх християн, у всіх народів, з 25 грудня по 9 січня звучить однаково святково й урочисто. Світ одержав Того, кого чекав давно. Як засвідчує Книга Буття, за 5508 років до Різдва Христового за переступ сам Бог вигнав наших предків з раю, але зі свого великого милосердя пообіцяв їм Спасителя. Обіцянка ця неодноразово повторювалася й фіксувалася у кількох священних книгах. Нагадування про Месію мали певні завдання, зокрема готувати вірних до появи на світ сина Божого. Навіть іудейські пророки стверджували, що він має народитися у Вифлеємі.

Праця першою донесла нам розповідь про Ісуса і його чудесне народження. Це учень Ісуса митар Левій Алфеєв, названий Матвієм.

Коли Матвій писав свої історію про Ісуса, він не лише ділився своїми спогадами, цитував різні джерела, а й записував народні уявлення, легенди. Тому перше Євангеліє найближче до народного пізнання народження й життя Ісуса Назарянина. Саме така усна традиція дуже близька нашому народу.

Біблійні історії, особливо на Різдво Христове, ставали предметом розіграшів народних театрів - вертепів, святкових гулянь тощо. Боротьба темних і світлих сил, де завжди перемагали останні, простежувалася у всякому свят-вечірньому дійстві. Про прихід у світ Господа співали колядки, щедрівки, церковні тропарі тощо. А таїнство свят-вечірньої трапези складало цілий обрядовий театр. Тут і діти - оповісники явлення Зорі, яка вістить про диво народження, і ясла, пишно вбрані й вистелені справжнім запашним сіном, і сніп соломи, який символізував оберіг дому й благополуччя та хороший щедрий врожай, і подарунки під сіном, що засвідчували дари волхвів тощо.

Історія Ісуса була близькою нашому народу за стилістикою буття. Прийшов у світ - зустріли вороже; прийшов до людей із словом правди - розіп'яли, як найбільшого злочинця. Чи не нашого це народу доля? Тому не дивно, що історія земного подвигу й страждання Бога-людини була й залишається для українців близькою їхній душі, менталітету.