Іван Камінь
N 60. 24 грудня 2004 року, стор. 8

Кожен, хто хоч трохи цікавиться історією християнської релігії, знає, що більшість її дат не мають ніякого відношення до історичності. Вони символічно-традиційні й швидше обґрунтовані вірою, ніж історичною точністю. Мабуть, тому багато істориків, або тих, хто себе такими вважали, прагнули встановити точні дати тих чи інших біблійних подій, фактів тощо.

Кожен, хто хоч трохи цікавиться історією християнської релігії, знає, що більшість її дат не мають ніякого відношення до історичності. Вони символічно-традиційні й швидше обґрунтовані вірою, ніж історичною точністю. Мабуть, тому багато істориків, або тих, хто себе такими вважали, прагнули встановити точні дати тих чи інших біблійних подій, фактів тощо.

Щодо Нового Завіту, або "Євангелія", що в перекладі означає "Блага вість", тобто "радісна та щаслива новина", то в ньому, безперечно, вся увага як дослідників, так і критиків християнства була привернута до центральної персони - Ісуса Христа. Історія нараховує багато досліджень, присвячених його пізнанню, але, мабуть, глибшого, ширшого та ґрунтовнішого, ніж духовно-історична монографія Олександра Меня "Син людський" все ж таки немає. Однак згадане видання з'явилося в наші часи. А як же було до цього?... Наприклад, християнським "боротьбистам", здебільшого людям невіруючим, дуже хотілося заперечити історичність Ісуса Христа. Була створена так звана наука безбожжя - атеїзм. Результати цього виявилися дуже цікавими - встановлено історичний факт, що Ісус Христос, або як ще його звали Ісус Назарянин, є цілком реальною особою. З'ясувалося, що про нього навіть писали римські достойники, захоплювалися його красою, красномовством, силою волі та висотою духу.

А чотири Євангелісти, які є також історичними особами, подвижниками християнської віри, описали народження Бога-Людини. Правда, у кожного своя розповідь, але, як засвідчують професори-біблеїсти, свідчення про Ісуса Христа не повторюються, а доповнюють одне одного, створюючи об'ємну цілісну картину народження, життя та діяння Сина Божого.

У Євангелії від Матвія читаємо: "...у дні царя Ірода прийшли в Єрусалим волхви зі сходу і промовляли: "Де народжений Цар іудейський? Бо ми бачили зірку його на сході й прийшли поклонитися йому"...і ось зірка, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, нарешті прийшла й зупинилася над місцем, де було Дитя..."

Символ народження - Віфлеємська зірка - чи не найбільший та найзагадковіший. Вчені давно прагнули вичислити її, але даремно. І чи зірка ця була? А якщо так, то чому пастухи повірили саме їй, а не якійсь іншій? Відповіді поки що немає. Є припущення, кожне з яких претендує на істину. Цікава думка щодо Віфлеємської зірки - комети. Справа в тому, що опис появи зірки супроводжується "воїнством небесним". У розумінні земної людини це - велике полум'я, вогонь, іскри тощо. Як відомо, зіркам таке явище не властиве. Якщо комета, то яка? Адже астрономам відомо багато комет, схеми їхнього руху, а від того й появи на небесному тлі. Але поки що не знайдена комета, яка б могла уособити Віфлеємську зірку.

Один із дослідників Дмитро Таланцев стверджує, що це могла бути комета з так званою параболічною траєкторією руху. Особливістю таких комет є те, що вони з'являються в небі лише раз, і схема їхнього руху не передбачає повторюваності. До того ж автор висуває цікаву гіпотезу, що вона з'явилася на небі у тому місці, де знаходиться зірка під назвою Регул. Вона видна неозброєним оком у сузір'ї Лева і у перекладі означає "маленький цар". Пастухи добре знали небо, адже на той час воно було єдиним компасом, дороговказом. Тому, побачивши появу яскравої зірки з "воїнством", вони пішли за нею. Зірка привела їх до ясел, в яких лежав новонароджений малюк.

Народ іудейський давно чекав нового Месію, який врятував би його від римського поневолення. Про спасителя говорили всі - від бідних іудеїв до багатих римських патриціїв. І коли цар Ірод дізнався про народження нового царя, боячись за своє володарювання, наказав знищити всіх малюків. Тому спасіння Ісуса ще раз, після волхвів, які піднесли до його ніг царські дари, підтвердило богопризначеність малюка.

Правда, очікуючи народження нового царя, ніхто не передбачав його появи на світ в яслах. Цікаво, що в сузір'ї Рака є маленьке сузір'я під назвою Ясла. Мабуть, саме тут комета зупинилася, віддаляючись від Землі. Це був знак для пастухів, які йшли за зіркою шукати новонародженого Месію в яслах. Таким чином можна пояснити для невіруючих суть Віфлеємської зірки.

Але чому вся західна, або як часто кажуть "католицька Європа" святкує Різдво Христове за так званим старим стилем, а ми, православні, або християни візантійського обряду, через 13 днів? Щоб це зрозуміти, треба пригадати історію створення та запровадження стабільного календаря. Відомо, що літочислення, яке прийнято сьогодні називати "старим", було запроваджене в 46-45 роках до Різдва Христового Юлієм Цезарем за порадою астронома Созигена. Через це його назвали трохи пізніше юліанським календарем. Він максимально відповідав астрономічному і був дуже точним. Але питання про те, що дата, коли ніч і день мають рівно по 12 годин, має припадати на 21 березня, стало фактично причиною введення нового календаря, так званого григоріанського, який і створив непорозуміння у святкуваннях як Різдва Христового, так і інших дат.

Астрономи, наприклад, користуються донині так званим старим стилем, оскільки він набагато досконаліший від григоріанського. Григоріанський календар увів 1582 року папа Григорій. Причиною нібито була дата святкування Пасхи, встановлена Нікейським собором 325 року, хоча досі не знайдено жодного документа, який би підтвердив те, що власне Нікейський собор визначив дату Пасхи.

Зараз проходить багато дискусій, за яким календарем святкувати Різдво Христове. Є пропозиції перейти на старий стиль, і прихильники такого кроку вважають, що це деякою мірою об'єднало б світове християнство, адже нове літочислення запроваджувалося в часи, коли римські хрестоносці силою та кров'ю встановлювали віру. Звичайно, що це були ганебні сторінки в історії вселенського католицизму. Тому нинішній Папа Римський Іван Павло ІІ, очоливши вселенську кафедру, вибачився перед народами, які потерпіли від хрестоносців.

Можливо, мине ще небагато часу, й Україна святкуватиме Різдво у вселенському християнському єднанні. А поки що 25 грудня українські католики об'єднаються в молитві з усією Вселенською церквою, прославляючи найбільше таїнство - народження Бога-Людини.