Петро Вікторів
N 52. 26 листопада 2004 року, стор. 7

На теренах одного зі згустків древньої цивілізації - прадавнього поселення "Дикий сад" (територія Миколаєва, де, як вже повідомляв "Президентський вісник", цього літа було розкопано трьохтисячолітнє городище з оригінальною системою архітектурних споруд, унікальними зразками матеріальної культури й розгалуженою мережею оборонних конструкцій) зроблено нові цікаві знахідки.

Під час розкопок залишків древньої сторожової башти миколаївські археологи Юрій Гребенников і Кирило Горбенко в одному з дев'яти ритуальних заглиблень відкрили поховання антропоморфної стели. Кам'яну плиту, витесану рукою древнього майстра за контурами людської фігури, можна вважати свідченням цілком сформованих й усталених культових традицій. Під стелою, яку було чітко зорієнтовано за віссю північ-південь, кілька тисячоліть тому був похований кремований воїн, останки якого збереглися в горщику з попелом.

Дослідники поселення "Дикий сад" вважають, що таким чином, найімовірніше, було увічнено пам'ять героя, який загинув далеко від рідних місць. Можливо, це був своєрідний оберіг під баштою. У давнину в пранаселення нинішньої південної території України існувало повір'я, що душа померлого переселяється в камінь, увічнюючись таким чином для нащадків та стаючи невід'ємною часткою макрокосму. Відтак, говорячи "наш дух міцніший за камінь", ми підтверджуємо генетичну успадкованість мудрості пращурів.

Дана ж знахідка далеко не єдиний уламок спадку давнього городища. Серед інших "трофеїв" вчених - бронзові кинджал та браслет. Усього ж у "Дикому саді" знайдено 26 предметів з бронзи. Така кількість знахідок вважається однією з найбільших, оскільки досі в південних степах України при розкопках подібних поселень знаходили не більше семи предметів з цього металу.

Головною ж сенсацією археологічного сезону, що добігає кінця, як ствердила голова польового комітету Інституту археології НАН України Надія Гаврилюк, стало віднайдення на городищі "Дикий сад" фортифікаційної системи рубежу II - I тисячоліть до нашої ери, до якої входили рів завширшки п'ять і завглибшки більше двох метрів, вал та перекидний міст. Інші ж знахідки красномовно свідчать про те, що в оазі древнього городища були доволі високо, як на той час, розвинуті металургія та прикладне ремесло (виготовлення знарядь із кістки, зокрема з рогу оленя). А дане поселення, на думку вчених, окрім своєї суто автентичної ролі, могло бути ще й проміжною базою на торговельному шляху давніх цивілізацій Середземномор'я до Центральної Європи.