Володимир Приходько, Одеса
N 62. 31 грудня 2004 року, стор. 6

У центральній частині Одеси, де колись був німецький квартал, досі стоїть хоча і напівзруйнована, але величава лютеранська кірха. Нині робиться все можливе для її відродження. Церковна громада вже відремонтувала одне з колишніх пасторських приміщень - Церковний дім Святого Павла.

Напередодні різдвяних свят наш кореспондент зустрівся з єпископом німецької євангельської лютеранської церкви України Едмундом РАТЦЕМ.

  • Цікаво дізнатися, пане Едмунде, коли перша різдвяна ялинка з’явилася в цих стінах?
  • Німецька лютеранська церква в Одесі існує вже 200 років. Перший німецький євангелічний пастор був запрошений до Одеси ще герцогом де Рішельє. Тоді ж до міста було викликано духовного представника римо-католицької Церкви.

Місія пастиря - духовна турбота про німецьких колоністів і переселенців, створення церковної громади. Одеська громада стала тоді духовним центром також і для багатьох німців, які жили неподалік міста. Її силами й побудували кірху, яка досі є окрасою центральної частини міста. Тоді ж було споруджено готель для гостей, будинок для сиріт, німецьку школу, житлові приміщення. Перед початком Першої світової війни у 1914 році тут нараховувалося близько 10 тисяч членів громади. Переважно - купці, але були й представники інтелігенції - викладачі університету, лікарі.

  • За радянських часів чимало культових закладів припинили своє існування. Це, певно, стосувалося й лютеранської церкви?
  • Кірху закрили в тридцяті роки минулого століття. Хрест на ній було знищено вибухівкою. Тоді ж зруйнували православний собор. Я чув, що німецьку кірху так само мали намір підірвати, але будівля була надзвичайно гарною і тут був чудовий орган. Розповідають, що люди, які мали виконати злочинний наказ, зустрілися з опором студентів. Саме ці молоді люди зробили все можливе й неможливе для того, щоб зберегти храм від знищення. Доречно нагадати, що тут працював батько Святослава Ріхтера Теофіл (пам’ятна дошка якому є на будинку нашого нинішнього церковного центру).

Після війни кірху використовували як спортивний зал, планували перебудувати під будинок культури. 1978 року через зумисний підпал внутрішня частина приміщення була повністю знищена.

З початком перебудови почалося відродження громади. Парафіяни об’єдналися в організацію "Відродження", завдяки якій виникли нові громади. Потім держава повернула нам два будинки, ми навели тут лад і тепер можемо працювати. Маємо канцелярію, приміщення для зібрань пастви, молитви.

Нині Одеська громада об’єднує майже 400 віруючих. Загалом в Україні нараховується понад 40 громад німецької євангельської лютеранської церкви. До речі, і сьогодні ще є в Одесі люди, які пам’ятають життя наших громад і церков до комуністичних заборон.

  • Чи можна сподіватися на повну реконструкцію церкви і головне - чи є для цього кошти? Чимало одеситів вважає, що без цієї величної споруди Одеса багато втрачає.
  • Цілком згоден. Ми зацікавлені у відновленні нашого храму. Такої ж думки мер та інші відомі діячі міста. Проте фахівці твердять, що зробити це вкрай складно, оскільки будівлю зруйновано на 80 %. Щоправда, міська влада пообіцяла допомогти наскільки це буде можливо. Тож продовжуємо шукати реальні шляхи вирішення проблеми. Відновити церкву повністю не вдасться, адже колишній "оригінал" був розрахований на 10 тисяч парафіян. І все ж ми прагнемо до того, радіємо будь-якій допомозі. На наші прохання відгукуються в Німеччині, інших країнах. Але передусім церква потрібна нам, вона потрібна місту.
  • Відомо, що тут діють християнські курси, є бібліотека. Що ще може знайти людина, яка ступає під склепіння кірхи?
  • Насамперед - доброзичливість і увагу пасторів, які готові взяти участь у долі кожної людини. Наша церква увійшла до складу Духовної Ради християнських конфесій. Серед її засновників і я. Мушу наголосити, що така діяльність є для нас звичною. Ми, як і римо-католицька, є світовою церквою. Перед цим я працював у Німеччині, і у кожному місті у нас була рада, яка об’єднувала римо-католиків, православних, баптистів, представників інших конфесій. У нас є багато спільного, що нас єднає.
  • В Одесі добре знають, що німецька лютеранська церква України, спільно з іншими християнськими конфесіями, опікується долею моряків, допомагає в їхніх потребах. Які ваші подальші наміри щодо цього?
  • Особисто я давно пов’язаний з морем. Кілька років працював у Великобританії, був пастором у моряків. Тож і в Україні продовжую цю практику. Багато приємних турбот несе Різдво. Багато що і від нас залежить, аби зробити це сімейне свято якомога яскравішим і теплим для тих, хто зустрічає його в рідній оселі.