Олена Сердюк, Луганська область
№ 56. 10 грудня 2004 року, стор. 6

Як працюватимеш, так і житимеш. Аби ще раз переконатися в цій аксіомі, слід завітати до села Олексіївка Новоайдарського району на Луганщині. Бо попри всі можливі кризи, у КСП імені Кірова, більшість працівників якого складають саме олексіївці, жодного разу не йшлося про збитки, борги і невиплати заробітної плати. Господарство, працюючи за тих самих умов, що й усі інші агроформування, і доринкового періоду, і нині має сталий розвиток. А мета роботи - зробити життя селян заможнішим, упевненішим, красивішим.

Ні про яке економічне диво не йдеться. Ані самі олексіївці, ані їхній лідер, голова КСП імені Кірова Василь Овчаренко, нічого дивовижного у перебігу подій не вбачають. Усе логічно і закономірно. Хоча... власний секрет стабільності, звісно ж, є. Він має кілька складових: не розслаблятися за будь-яких обставин, не скаржитися на труднощі, працювати чесно, рахувати кожну копійчину, гроші витрачати з розумом і не залазити у борги. Керівництво КСП категорично проти кредитів - жодного разу це сільськогосподарське підприємство не використовувало кредитування, розраховуючи тільки на власні сили.

А у силі своїй олексіївці впевнені. Вони завжди робили правильний вибір, і саме це допомогло їхньому господарству не втратити міцних позицій навіть за кризових умов. Понад двадцять років тому вони обрали головою господарства Василя Овчаренка. Йому, корінному олексіївцю, тоді було двадцять дев'ять років. За радянських часів лише одиниці, хай навіть дуже енергійних організаторів і фахівців, у такому віці очолювали трудові колективи. Але до думки колективу тодішнього колгоспу імені Кірова прислухалося і районне, і обласне керівництво.

На той час Василь Овчаренко встиг закінчити Луганський сільськогосподарський інститут і попрацювати спочатку прорабом, потім - головним інженером. Що таке земля і як її треба шанувати, він знав з дитинства. А що таке відповідальність організатора, зрозумів ще тоді, коли працював прорабом. І голова - ні, не помилилися олексіївці! - з нього вийшов мудрий і надійний.

Коли прийшла аграрна реформа і селяни отримали свої земельні паї, переважна більшість колишніх колгоспників з Олексіївки вирішила господарювати гуртом і від лідера свого не відмовлятися. Довіра одне до одного і звичка чесно працювати дали добрі результати. Обсяги виробництва тут не знижувалися, розрахунки за паї здійснюються своєчасно і в повному обсязі, із зарплатою повний порядок, перед бюджетом боргів немає.

КСП імені Кірова - одне з провідних бюджетоутворюючих підприємств Новоайдарського району. Воно має 5 тисяч гектарів орних земель, близько двох тисяч поголів'я великої рогатої худоби, дійне стадо у 600 голів і 770 свиней. Виробляє хліб, м'ясо, молоко - усе, що має давати країні село. Із цим великим господарством пораються понад двісті робітників. Колектив стабільний, плинність кадрів практично на нулі. Тутешня молодь до міста не біжить.

Усьому цьому є пояснення. В Олексіївці не тільки вигідно працювати, а й комфортно жити. Куди спрямовуються гроші з прибутку (а цього року, до речі, за прогнозами, чистий прибуток КСП імені Кірова має скласти понад 500 тисяч гривень)? На розвиток виробництва і соціальні заходи.

Олексіївка, а в ній тисяча мешканців (село велике: від одного кінця до другого - десять кілометрів), заасфальтована. Кошти на це виділило КСП. У кожній хаті - газ. Це село газифіковане одним із перших у районі та й у всій області. Проект газифікації було розроблено ще 1985 року. А здійснювали його вже за кризових часів. Бюджетні кошти не залучали, за допомогою до населення не зверталися. За гроші господарства придбали одинадцять вагонів труб, протягли дев'ять кілометрів головної газової магістралі і чимало газових гілок.

Село ошатне, таким благоустроєм не кожне місто може похвалитися. Ознаки заможного, упевненого життя мають зовнішні прояви - порядок, чистоту, тепло. А щодо об'єктів соціальної сфери, то і з ними - на відміну від багатьох, якщо не більшості, сільських територій тут все гаразд.

Голова КСП імені Кірова Василь Овчаренко каже:

  • У мене є гасло: наше має бути найкращим - і школа, і Будинок культури, і дитячий садок - усе! Якось приїжджали до нас працівники культури з обласного центру. Вони визнали, що такого сільського клубу, як у нас, ніде не бачили. Будинок культури, який зведено в 1967 році, за майже чотири десятиліття свого життя нічого не втратив. Позаторік ми його відремонтували, побудували міні-котельню. Наше "вогнище культури" стало першим клубним закладом в районі, що отримало опалення. КСП витратило на це сорок тисяч гривень, зате люди свій Палац відвідують з охотою. Самодіяльні колективи маємо цікаві. Є хор, два оркестри, хореографічний, вокальний колективи, в яких беруть участь і дорослі, й діти. Дітлахи у нас талановиті. Після масових заходів у господарстві наші артисти такі концерти дають - городяни позаздрять!

Діти... До них - особлива увага. Тому ані вчителі, ані учні Олексіївської середньої школи не мають чим дорікнути ні КСП, ні сільській раді. Разом з останньою господарство побудувало шкільну міні-котельню. На такий спосіб опалення, до речі, переведено і решту шкіл Новоайдарського району. Олексіївські діти вчаться у теплих, добре обладнаних класах. Позаторік господарство придбало для школи комп'ютерний клас, відеокамеру, відеоплеєр, аби школярі вели літопис села, запам'ятали себе юними і потім дітям своїм не тільки розповідали, а й кінострічки показували про нинішнє життя.

У школі учнів добре годують. Сплачують діти за харчування чисто символічні гроші, бо більшу частину витрат бере на себе КСП. А безплатних обідів немає, бо старші вважають: люди змалечку мають розуміти, що кожен кусень хліба має свою ціну.

Усі об'єкти соціальної сфери в Олексіївці в оптимальному стані: і школа, і дитсадок, і Палац культури, і фельдшерсько-акушерський пункт. Їх відремонтовано, добре облаштовано, забезпечено теплом. Про це подбало господарство, кероване Василем Овчаренком. Така щедрість декого дивує. Адже про голову КСП говорять: він копійчину з рук не випустить. Це правда: перш, ніж віддати наказ економічній службі, Василь Олексійович розмірковує довго, але результати роздумів, звісно, завжди на користь селян. Керівництво КСП працює у тісній взаємодії з Олексіївською сільською радою, на території якої колективне сільськогосподарське підприємство імені Кірова є найкрупнішим і найміцнішим господарством. Тому і рішення щодо соціальних програм сільрада, очолювана Григорієм Михайлюком, і базове підприємство приймають разом, без суперечок. Інакше і бути не може, бо в Олексіївці мешкає більшість працівників господарства і ветеранів.

Ветеранів тут теж підтримують. До свят за мінімальною ціною виділяють м'ясо, олію. Городи ветеранські цього року, як завжди, безкоштовно зорало господарство. Із кормами для особистих підсобних господарств проблем немає. За пільговими цінами селянам продають поросят, бичків. Олексіївці багато працюють не тільки на виробництві, а й на власних подвір'ях. Тому й живуть заможно. Тут навіть іномарками нікого не здивуєш.

Звісно, життя без проблем не буває. Коли в селян виникає якесь проблемне питання, що його може вирішити господарство, вони звертаються просто до Василя Овчаренка. Адже він є не тільки керівником підприємства, а й депутатом Новоайдарської районної ради.

Лідер олексіївців говорить: "Прийомів не призначаю, у мене кожен день прийомний. Коли комусь щось потрібно, народ вирушає до контори. Що таке скарги до вищих інстанцій, у нас взагалі не знають. Жодного разу за часи мого головування і депутатства я не виправдовувався перед керівництвом. Ми живемо у злагоді, гуртом працюємо, мешкаємо поряд, підтримуємо одне одного. Якщо у когось біда, на прохання про допомогу не чекаємо. І погорільці у нас були. Їхні проблеми господарство впродовж тижня вирішувало..."

Цього року аграрії Луганщини зібрали рекордний за останні десять років урожай зерна - понад мільйон тонн. Вагомих результатів досягли і трудівники КСП імені Кірова, зібравши 4486 тонн ранніх зернових, 915 тонн соняшнику. Увесь комплекс осінньо-польових робіт тут завершено в строк, посіяно 1200 гектарів озимини. Про зимівлю худоби теж подбали добре. Цього року господарство відремонтувало тваринницькі ферми, заготувало потрібну кількість кормів для худоби. Селянам розслаблятися не можна. Адже вони мають турбуватися про те, щоб їхні співвітчизники мали і хліб, і до хліба.