Такого процвітання бажають alma mater її вихованці

Людмила Зайцева, Київ
№ 54. 3 грудня 2004 року, стор. 7

В основоположника вітчизняної класичної музики Миколи Лисенка ніколи не було власного помешкання. Тож коли українська громадськість відзначала 35-річний ювілей його творчої діяльності, шанувальники композитора зібрали чималеньку суму - близько 6 тисяч рублів - з тим, щоб видатний композитор врешті-решт придбав собі житло. Та Микола Віталійович, певно, зрадив би сам собі, якби не вчинив з грішми по-своєму. Всі до копієчки зібрані кошти він пустив на створення першого національного закладу мистецтва освіти - музично-драматичної школи. І вже з 1904 року - першого року свого існування - школа стала осередком, де плекали митців найвищого ґатунку. А інакше й бути не могло, бо до викладання в новоствореному закладі добирали кваліфікованих педагогів, знаних професіоналів.

З того часу неміряно води у Дніпрі спливло, перша українська мистецька школа пережила чимало всіляких реорганізацій, і нині ми знаємо її як Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Днями цей вищий навчальний заклад відзначає 100 років від свого започаткування.

  • Навряд чи знайдеться хоч один театр в Україні, де б не працювали, не складали основу творчого колективу наші випускники, - говорить ректор університету, заслужений діяч мистецтв України, професор Олексій Безгін. - І якби вони всі з'їхалися на святкування, то нам би не вистачило місць не тільки в залі театру імені Івана Франка, а й палацу "Україна". Можна сказати, що наше свято переступає і кордони держави, адже чимало вихованців університету імені Карпенка-Карого працюють у близькому та далекому зарубіжжі.

Сподіваюсь, що гості будуть раді не лише зустрічам, а й тим змінам, які сталися за останні півтора року в їхній alma mater. За цей час активно переоснащувався навчальний заклад сучасною технікою. Відремонтовано і переобладнано новою освітлювальною і радіотехнікою навчальний театр. Для кінофакультету збудовано кінопавільйон, закуплені цифрові камери, близько 30 сучасних комп'ютерів, приблизно така ж кількість принтерів і сканерів, налагоджено лінійний і нелінійний монтажі. В країні працює державна програма розвитку кінематографу, згідно з якою фінансується і наш заклад. Значно збільшилися державні асигнування на придбання апаратури, реконструкцію основних приміщень університету. Та все ж, щоб завершити один із корпусів (наш довгобуд) у держави грошей не вистачить, адже кошторис будівництва становить майже десяту частку всього бюджету Міністерства культури. Створювався наш заклад 100 років тому на залучені кошти, тож і сьогодні ми вирішили піти цим шляхом: вже підписана інвестиційна угода з потенційним інвестором (працюємо з ним на паритетних умовах). Якщо експерти визнають споруду морально і фізично застарілою, доведеться її докорінно перебудовувати. Але ми сповнені рішучості звести такий корпус, який би відповідав сучасним вимогам навчального процесу у мистецькому закладі.

  • Удосконалення навчального і виховного процесу вимагає від нас і статус національного ВНЗ, який університет отримав у серпні нинішнього року, - зауважує проректор з наукової і творчої роботи та міжнародних зв'язків Микола Слободян. - Ми маємо стати провідним центром підготовки мистецьких кадрів не лише для Східної Європи. До нас приїздять закордонні митці з Росії, Польщі, Великої Британії, США, інших країн, ми влаштовуємо міжнародні конференції, симпозіуми, фестивалі, які, безумовно, сприяють виробленню нових принципів, технологій в нових умовах підготовки кадрів для театру, кіно і телебачення. Часто запрошують і нас на різноманітні міжнародні мистецькі акції. Та через матеріальні труднощі не завжди вдається представляти Україну на подібних зібраннях. Та все ж підкреслю, що наші вихованці, потрапивши на той чи той міжнародний захід, не повертаються додому без нагород. Скажімо, минулого року на Берлінському фестивалі наш студент Степан Коваль одержав срібний приз за кращий анімаційний фільм. Кінострічку Олександра Саніна "Мамай" успішно сприйняли не лише в Україні, фільм номіновано навіть на "Оскара" - найвищу нагороду Американської академії кіномистецтва. І хоч ми розуміємо, що талант - це виріб, так би мовити, поштучний (ми ж виховуємо не загал, а конкретну людину), та все ж приємно зазначати, що й зараз серед курсових та дипломних є чимало цікавих проектів і, певен, що вже за короткий час імена авторів цих робіт зазвучать на всю Україну.
  • Душа радіє, коли наша навчально-виробнича база дає можливість активно працювати студентському театру, - продовжує Петро Кравчук. - Ми готуємо 6-8 вистав кожного року. Професійні театри собі такого не дозволяють, а ми прагнемо цього, бо хочемо, щоб перед державною комісією студент-випускник показав себе у 2-3 ролях. Шкода тільки, що регіональні театри обмежені зараз у прийомі на роботу наших вихованців. І перепона тому - абсолютна відсутність соціального захисту. Ні квартирами, ні більш-менш пристойним гуртожитком обласні управління культури забезпечити молодих фахівців не можуть. У деяких містах намагаються відтворити свої театральні школи, відкривають при музучилищах, університетах кафедри акторської майстерності, театрознавства. Але серйозної конкуренції нашому ВНЗ вони не складають. Цьогоріч на одне місце в театральному університеті припадало в середньому 12 абітурієнтів, а серед дівчат - на одне місце було до 30 претенденток. Це вже після відбіркових турів.
  • На акторський факультет конкурс був найвищим, - погоджується з колегою Олексій Безгін. - Як завжди, багато бажаючих йшло на спеціальності "Диктор", "Телеведучий". Користуються попитом - "Кінооператор", "Кінорежисер", "Організація і управління театральною справою".

Сьогодні Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого - це потужна освітня установа, яка випускає фахівців з мистецьких спеціальностей. Тут працюють 13 кафедр, викладають 25 докторів наук і професорів, 56 кандидатів наук і доцентів, зокрема 12 академіків і членів-кореспондентів Академії мистецтв України. Багато серед них і випускників університету, які підтримують творчу атмосферу у закладі, сприяють збереженню виплеканих традицій.

Не обійшлося в дні святкувань без спогадів, побажань, припущень і передбачень.

Лесь ТАНЮК, режисер, дослідник театру, голова Національної спілки театральних діячів України, народний депутат, голова Комісії Верховної Ради України з питань культури:

  • Найбільша своєрідність нашого інституту полягала в тому, що за пропозицією М. Крушельницького актори і режисери вчились разом, на відміну від ленінградських та московських ВНЗ. І я дуже радий, що доля закинула мене на курс Крушельницького, який був чи не останнім представником забороненої на той час школи Леся Курбаса. Експериментальні засади, до яких закликали Курбас і Крушельницький, необхідно відновити і в університеті.

Лариса КАДИРОВА, народна артистка України:

  • 100 років, століття, вік, вічність... Таким бачу життя нашої alma mater. Через терни - до зірок: усім, у всьому - заради Його Величності Театру!

Едуард МИТНИЦЬКИЙ, професор КНУ театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого, художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра:

  • Схоже, до нашого університету врешті приходить нове покоління студентів, для якого становлення української держави - це вже даність. Можливо, вони щось у житті вже зрозуміли, внутрішньо "стали на ноги". У них з'явився інтерес до професії - те, чого я давно не спостерігав. Напевне, вони освоїлися із новою соціальною реальністю і стали свідомо обирати власний шлях. Бо ж весь світ зараз долає злами і розчарування, весь світ трансформується!

Федір СТРИГУН, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, художній керівник Львівського національного академічного драматичного театру імені М. Заньковецької:

  • Український театр діє і живе, завдячуючи театральному інститутові. За все минуле століття саме тут було виховано найяскравіших зірок нашої сцени. І доки в його стінах витатиме дух І. Карпенка-Карого, М. Лисенка, Л. Курбаса, А. Бучми, Г. Юри, К. Хохлова, В. Неллі, Л. Олійника, М. Карасьова, М. Верхацького, І. Чабаненка та інших, доти й дивуватиме світ український театр.
Самый большой выбор продукции moleskine у нас в Exterium.