Олена Сердюк, Луганська область
№ 54. 3 грудня 2004 року, стор. 7

Розпорядженням Кабінету Міністрів України археолого-етнографічну колекцію Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка визнано національним надбанням України. До цієї події луганські археологи йшли майже сорок років.

Колекцію ще 1969 року започаткував Костянтин Красильников - на той час молодий науковий співробітник педінституту, а нині - кандидат історичних наук, почесний професор Луганського національного педагогічного університету (ЛНПУ). Саме він, починаючи з середини 60-х, був найактивнішим учасником, а згодом - незмінним організатором і керівником археологічних експедицій. Зараз на рахунку Костянтина Івановича, його колег і студентів - триста п'ятдесят українських і міжнародних експедицій.

Луганчани починали свою діяльність в Одеській області й в Ольвії, що на Миколаївщині. Згодом і в історичному, і в хронологічному плані експедиції значно розширилися - Росія, Середня Азія, Болгарія, Угорщина... Дослідники працювали на розкопках багатьох античних пам'ятників Північного Причорномор'я, робили дослідження найбільш знаних пам'яток світової культури. Зокрема вели розкопки у Костьонках на Донеччині, де є житлові комплекси часів кам'яного віку, в Маяцькій фортеці, де знайдено хазарське городище.

І, звісно, багато працювали і працюють на території Луганщини, адже цей край дуже щедрий на історичні пам'ятники. В області вчені педуніверситету здійснюють археологічні експедиції рятувального характеру - докладають зусиль тільки до того, що гине. Кожна експедиція - цікава і результативна, і в кожній присутній елемент несподіванки. У селі Лисогорівка Новопсковського району три роки тому вчені відкрили пласт... мусульманської культури. Як виявилося, мусульмани мешкали в цих краях у VIII-IX століттях нашої ери.

Археолого-етнографічні колекції Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка - це музейний комплекс: музей і парк-музей різьблених кам'яних фігур, які в народі називають кам'яними бабами. Експонати мають суто краєзнавчий напрям та ілюструють історію Луганського краю з давніх часів, з палеоліту(70 тисяч років тому) до початку ХХ століття. Археологічна частина колекції закінчується XVI-XVII століттям, далі - етнографічна. Тут є знаряддя праці, предмети побуту, кераміка, прикраси, реконструйовані поховання давніх людей тощо. В музеї представлено 5 тисяч експонатів, а загалом його фонди нараховують понад 25 тисяч експонатів. Так, у кімнатах дещо тіснувато, бо колекція стрімко розростається. Та загалом музей прекрасний. Вчені завдячують за це нинішньому керівництву педуніверситету, і насамперед ректорові Віталію Курилу, який першим подбав про належне облаштування музейного комплексу.

Покращилася нині доля й музейного парку: його територія обгороджена, охороняється, а кам'яні фігури - роботи половецьких майстрів XI-XIIІ віків - реставровано. Свого часу місцеві вандали завдали "кам'яним бабам" чимало шкоди. По-перше, коли вчені Луганського педагогічного збирали їх, різьблені фігури доводилося виймати з брам, опор мостів, приватних садиб, де ці неоціненні пам'ятники давньої культури виконували суто технічну роль. По-друге, коли вони вже потрапили на територію педінституту, вандали, відверто знущаючись, розмальовували їх фарбами, доліплювали або розбивали. У 80-их роках у Луганську проти "кам'яних баб" навіть "кампанію" було розгорнуто. Надто завзяті прихильники чистоти національної культури говорили, що половці - не нашого роду-племені, й ідоли чужинців не повинні знаходитися на території міста. Нині ж популярне інше твердження: "кам'яні баби" були і є оберегами. І кожного, хто доторкнеться до них, вони заряджають позитивною енергією. А думка вчених не змінилася: історію не перепишеш, її треба поважати, вивчати, з наукової точки зору визнавати і вшановувати кожен факт, кожну подію, кожну пам'ятку.

Що ж до істинно національної культури, то у Станично-Луганському районі налічується 350 археологічних пам'ятників, і зокрема великий пласт козацької культури. В університетському музеї зібрано колекцію, яка є свідченням побуту і життя козацтва петровських часів. Вчені ЛНПУ націлені на більш докладне вивчення козацького періоду, але щоб це зробити, звісно, потрібні і кошти, і великі організаційні зусилля.

Втім, проблеми в роботі луганських археологів тепер мають вирішуватися енергійніше. Адже нещодавно згідно з наказом президента НАН України Бориса Патона і міністра науки і освіти Василя Кременя створено Луганське відділення Східноукраїнського філіалу Інституту археології Національної академії наук України. Жоден вищий навчальний заклад нашої держави такого відділення не має. Його керівник Костянтин Красильников говорить:

  • Це велика підтримка для університетських археологів. Але водночас і величезна відповідальність, і маса роботи. Втім, роботи завжди вистачало. Адже в нас є дві споріднені мети: дослідити поки що нерозкриті сторінки історії та зберегти її пам'ятки, захистивши від руйнівного впливу часу і вандалів. На території Луганщини знаходиться понад 10 тисяч пам'ятників археології, більшість яких і досі не поставлено на державний облік. Є програма Кабінету Міністрів щодо охорони культурної спадщини, але належним чином вона працюватиме тільки тоді, коли органи місцевого самоврядування приділятимуть відповідну увагу й фінансуватимуть заходи щодо їхнього дослідження і збереження.

Зважаючи на енергійну вдачу науковців з Луганського педагогічного, можна уявити, яких зусиль докладають вони, аби всі пам'ятники археології знаходилися на державному обліку. Костянтин Красильников і його колеги пишуть листи до НАНУ з проханням поклопотати перед місцевими органами влади про офіційну реєстрацію безцінних історичних пам'яток.

Археологи - люди наполегливі і добре роблять свою справу. Адже вони не тільки вчені, не тільки дослідники, а й найголовніші, найпалкіші захисники величезної історичної Книги світу.