Наталія Команяк, Чернівецька область
№ 59. 22 грудня 2004 року, стор. 4

На Буковині нині стало популярним змінювати національність з молдованина на румуна, автоматично отримуючи перепустку в Шенгенську зону. Як підкреслюють місцеві дослідники, міжетнічні взаємини в традиційно толерантному регіоні стали напружуватися, а, відповідно, окремі політичні сили отримали нагоду їх активно використовувати.

  • У вирі нинішніх подій щораз більше з'являється охочих розіграти небезпечну карту міжнаціонального протистояння, - констатує завідувач кафедри політології і соціології Чернівецького національного університету (ЧНУ), професор Анатолій Круглашов. - Адже етнічний конфлікт завжди був і залишається своєрідним "товаром" на політичному ринку. Питання в тому, на що погоджується суспільство: заплатити за нього високу ціну чи виступити стримуючим фактором за допомогою всіх можливих засобів сучасних політтехнологій. На жаль, поки що серед нашої політичної, владної, наукової еліти не спостерігається належного прагнення хоча б ідентифікувати нинішні непрості етнополітичні процеси в трикутнику Україна-Румунія-Молдова. Не кажучи вже про те, щоб спрямувати їхню потужну енергію в конструктивне русло. Проблема Зміїного і нещодавні події, пов'язані із спорудженнями каналу в гирлі Дунаю, свідчать, наскільки хиткою є рівновага румуно-українських взаємин, якщо навіть елементарні господарські бізнесові інтереси одразу ж переходять у площину міжнародної конфліктності. Будь-яка проблема одразу набуває ширшого значення, - це свідчить про болісну чутливість політикуму і суспільства Румунії до питання міжнаціональних взаємин. В даному випадку - з Україною, - підкреслює Анатолій Миколайович. - Така напруга відчутна насамперед у прикордонних регіонах, де на все реагують боляче, особливо в Чернівецькій області, адже буковинці чудово розуміють, наскільки стабільність стосунків між Україною і Румунією, Україною і Молдовою, непорушність кордонів, доброзичливість у взаєминах з сусідами є важливими для регіональної безпеки і стабільності краю. На Буковині живуть румуни, у більшості своїй абсолютно толерантні, поважні, доброзичливі громадяни України, але жителі краю пам'ятають й інші часи, особливо періоду румунської окупації, коли поведінка румунської влади була далекою від толерантності, особливо щодо українців. Крім того, пам'ятаються і перші роки незалежності - тоді деякі місцеві лідери виголошували відверті сепаратистські гасла, з'являлися провокативні статті, в яких заперечувалися легітимні права України на цю територію, проголошувалися гасла Великої Румунії.

Українсько-румуно-молдовські стосунки є трикутником, який може бути або сферою конфліктності й нестабільності, або навпаки - територією дружніх взаємин при раціональному підході та розумінні, що хворобливі проблеми існують з боку кожної країни. Але розв'язувати їх треба цивілізовано, на засадах толерантності, доброзичливості, норм міжнародного права і відповідно до глибинних національних інтересів цих держав. Саме глибинних, а не кон'юнктурних, які сьогодні можуть інколи видаватися конфліктними. З цим важко не погодитися. Анатолій Миколайович посилається для прикладу на кваліфікаційну роботу студента ЧНУ Максима Петрова, котрий дослідив таку абсолютно новаторську тему в українській політичній і, мабуть, в історичній науці теж, як образ України в суспільному сприйнятті Румунії. Аналізуючи матеріали румунської преси - насамперед провідних видань, думки, які висловлювалися провідними речниками як офіційної влади, так і опозиції, він дійшов висновку, що якщо за пострадянські роки в румунській пресі й з'являлися публікації про Україну, то вони були здебільшого витримані в негативному або навіть в агресивному тоні. Але при цьому М. Петров навів дані загальнорумунського соціального дослідження, яке, зокрема, ставило питання про сприйняття сучасними румунами так званого великого договору. Виявилося, що навіть у 1997 році, коли в румунських ЗМІ точилися найбільш гострі дискусії навколо великого договору, а в парламенті і в пресі лунали голоси, які звинувачували тодішнього президента Е. Константінеску і його команду в зраді національних інтересів, понад 40 % румунів сприйняли цей договір абсолютно позитивно, ще стільки ж - як переважно позитивний факт з точки зору національних інтересів Румунії. Це говорить про те, що, незважаючи на зусилля певних політичних сил Румунії використати український жупел, пересічні румуни відреагували на це щонайменше стримано і навіть негативно.

  • Так складається історично, що Румунія і Молдова ніколи не були серед пріоритетів київської школи досліджень міжнародних відносин. Центром, здатним забезпечити якісний аналіз складних суспільно-політичних процесів у згаданому географічному трикутнику і надати для їхнього врегулювання практичні рекомендації, є Чернівці. Саме це місто, на наш погляд, має стати і традиційним центром зустрічі та діалогу політичної, наукової, ділової еліти трьох сусідніх держав, - вважає професор Анатолій Круглашов. - Для того, щоб вивчати проблеми, які є найбільш відчутними, динамічними і вибухонебезпечними, - ми пропонуємо при нашій кафедрі створити лабораторію сучасних етнополітичних досліджень, яка повинна обслуговувати всю Західну Україну і спостерігати за процесами, котрі пов'язані з українськими меншинами в сусідніх державах. Є й інша пропозиція - більш регіональна, але яка могла б і повинна стати загальнодержавною. Це створення Центру європейських та регіональних досліджень, не єдиним, але одним із наукових пріоритетів якого повинні бути якраз взаємини України з Молдовою і Румунією. Адже не можна трикутник Україна-Молдова-Румунія досліджувати лише з їхньої власної точки зору, однобоко...

І ось у вересні ц.р. у Чернівцях за ініціативою тутешніх вчених на чолі з професором Анатолієм Круглашовим відбулася міжнародна наукова конференції "Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні взаємини в контексті сучасних європейських процесів" та "круглий стіл" експертів "Етнічні взаємини на території Єврорегіону "Верхній Прут".

Співорганізатори заходу - кафедра політології та соціології, історичний факультет ЧНУ та Буковинський політологічний центр у тісній співпраці з Представництвом Фонду Фрідріха Еберта в Україні, Каринтійського земельного уряду Республіки Австрія, а також за активної участі Чернівецької облдержадміністрації, обласної та міської рад очікують в рамках цієї конференції не менше 70 експертів. Серед учасників були історики, соціологи, політологи, міжнародники і практики-державні управлінці. Завданням конференції стало, серед іншого, визначення проблемних, конфліктогенних питань у "трикутнику" країн, пошук і розробка підходів до їх розв'язання і внесення пропозицій та рекомендацій з окреслених питань, зокрема органам державної влади й місцевого самоврядування.

Здесь можно купить красивые записные книжки по доступной цене.