Добірку підготували Любов Ясна, Наталя Команяк, Володимир Чернов
№ 46. 5 листопада 2004, стор. 5

В Україні нині завершуються другі жнива - збирання цукрових буряків. Запрацювали й цукрові заводи - щоправда, не всі й не на повну потужність.

Для держави, яка має 19 бурякосіючих областей, це дуже важлива пора. Нинішнього року вона проходить досить складно. Однак, як засвідчують повідомлення з регіонів кореспондентів "Президентського вісника" з’являються переконливі факти початку відродження галузі.

Сумщина

Колись Сумщина була однією з "найсолодших" областей України. У селі Коровинцях Недригайлівського району проживали п’ять Героїв Соціалістичної Праці. Всі вони працювали у місцевому колгоспі "Комінтерн", який славився 550-центнерними врожаями цукристих. Загалом в області буряками засівали приблизно 120 тис. га. Власної сировини вистачало для безперебійної роботи 18 цукроварень.

Нині на Сумщині цього стратегічного продукту виробляється в 4-5 разів менше, а буряки збирають на площі 40 тис. га. Середня урожайність - менше 200 ц/га.

Цукрозаводам бракує сировини. Водночас один з найбільших в Україні Лохвицький цукрозавод сусідньої Полтавської області заздалегідь уклав довгострокові угоди про майбутні поставки цукрового буряка з господарствами Роменського, Лебединського й Липоводолинського районів Сумщини, прокредитував придбання ними пально-мастильних матеріалів, деякої техніки, проведення агротехнічних робіт. Коли ж настав час одержувати зиск від інвестицій, лохвичанам дали зрозуміти: якщо сумський буряк "поїде" на Полтавщину, цукрозаводи Сумщини залишаться без сировини. Господарства проявили місцевий патріотизм і запропонували повернути партнерам вкладені ними кошти. Лохвичани, зрозуміло, не погоджуються. Цілком можливо, не обійдеться без судових тяжб.

В області існує програма розвитку цукровиробничої галузі. Згідно з нею посіви буряків планується довести принаймні до 100 тис. га. Але нині, аби зібрати навіть небагатий урожай, на поля Сумщини довелося вивести 35 бурякокопальних комбайнів, "позичених" в інших регіонах: місцева техніка практично вичерпала свій ресурс.

Своєрідний "пілотний проект" вирощування солодких коренів відпрацьовано в Конотопському районі. Три тутешні підприємства одержали в середньому по 450-500 ц/га буряка. Секрет - у модернізації виробництва.

Вінниччина

На Вінницьку область припадає 12 % усього виробництва українського цукру. Однак нинішній сезон цукроваріння в області розпочала тільки половина з 24 цукроварень. За прогнозами, цьогоріч "цукровий Донбас" має видати на-гора 250 тис. т цукру (торік отримали 185 тис.).

За даними обласного управління сільського господарства і продовольства, біологічна врожайність коренів вища за минулорічну. Кращі й вага, і густота рослин.

Область засіяла цукровим буряком 108,6 тис. га.

Бурякові жнива проходять доволі драматично. З’ясувалося, що в більшості районів площі посівів буряків не відповідають тим, що зазначені в договорах з цукрозаводами. Причому різниця суттєва: в Оратівському районі, наприклад, вона становить понад 3800 га. Тобто, деякі сільськогосподарські підприємства уклали договори на продаж сировини з однієї й тієї ж площі... одразу з кількома заводами - щоб не прогадати. "Липовими" по області виявилися аж півмільйона тонн сировини!

Це, зрозуміло, паралізує роботу цукроварень - їхні потужності знову завантажені далеко не повністю. Повторюється торішня історія, коли в розпалі збирання врожаю доходило майже до збройних сутичок.

На початку нинішнього сезону голова облдержадміністрації Григорій Калетнік заявив, що стосунки між селянами й цукроварами з’ясовуватимуться не адміністративними методами, а за допомогою угод.

Однак хто ж думав, що селяни так хитро укладуть ті угоди!

Проте й цукровари далеко не без гріха: їздять по всій області й за певну винагороду керівникам врешті домовляються про поставки сировини без будь-яких угод.

  • Без налагодження справді партнерських відносин між переробниками і виробниками цукрових коренів, без надання заводчанами сільгоспвиробникам необхідної фінансової та матеріально-технічної допомоги виправити становище неможливо, - вважає перший заступник голови облдержадміністрації Михайло Матієнко.

Нинішнього року цукровари непогано прокредитували господарства для вирощення сировини: на 37 млн грн більше, ніж торік.

Зокрема Жданівський цукрозавод надав кредит на суму близько 6 млн грн. Але частину цих коштів селяни витратили не за призначенням - для вирощування інших культур.

Керівники цукроварень з тривогою очікують цін на цукор - бояться, що вони знову будуть нестабільними. Чим же тоді вони розраховуватимуться за взяті кредити? На їхню думку, Держрезерв має чітко визначити квоту закупівлі по кожному району, кожному господарству. Торік більшість цукрових заводів області не мала можливості реалізувати свою продукцію до Держрезерву.

Нині більшість заводів області стала дочірніми підприємствами, агрофірмами тощо. Модернізація й юридичні зміни сталися з метою, як зауважили самі цукровари, уникнути оподаткування. Голова облдержадміністрації Григорій Калетнік, неодноразово зустрічаючись із власниками цукрових заводів, наголошує на важливості захисту інтересів області, роботи у правовому полі. Хоч і поволі, однак власники розуміють, що працювати за цивілізованими правилами вигідно всім.

Волинь

Першими на Волині цукор з нового врожаю одержали цукровари найпотужнішого в краї підприємства - ВАТ "Горохівський цукровий завод". Його проектна потужність - близько 400 тис. т солодких коренів за переробний сезон. Лабораторія підтвердила високу якість виробленої продукції.

Колектив заводу зробив усе, щоб зменшити енергозатратність виробництва. Це у кінцевому підсумку дає можливість здешевити продукцію.

Тут автоматизовано всі виробничі процеси. Створено цех, спеціалісти якого займаються модернізацією й автоматизацією виробництва.

Комп’ютеризовано розвантаження й приймання буряків, випарку. Газифікували котельню. Переробили мийне відділення. Усе це вдвічі зменшило витрати енергоносіїв. Уведений у дію і свій генератор, який повністю забезпечив виробництво власною електроенергією.

Безперервність виробничого процесу гарантує створена розгалужена мережа бурякопунктів заводу, що приймають сировину від населення і фірм.

Підприємство одним із перших в області почало саме вирощувати буряки. Для цього були створені спеціальні механізовані цехи, оснащені найновішою технікою і забезпечені високоякісним насінням. Нинішнього року колектив ВАТ виростив буряк на площі 500 га.

Буряководи задоволені умовами, на яких завод приймає сировину. Зокрема приватники одержують за здану тонну цукрових буряків 70 кг цукру, 500 кг жому. Підприємство стимулює розширення виробництва, підвищуючи оплату за кожну здану додаткову тисячу тонн цукрових буряків. За результатами роботи впродовж сезону виплачуються премії. І що найголовніше - не лише керівникам фірм та орендних господарств, а й їхнім спеціалістам. Селяни, які здали тисячу тонн солодких коренів, також одержують премії.

Нинішнього сезону колектив ВАТ "Горохівський цукровий завод" планує отримати не менше 30 тис. т цукру і частину його експортувати, зокрема в Російську Федерацію.

Буковина

На Буковині два з чотирьох цукрозаводів розпочали сезон досить спокійно: угоди, укладені між ними та товаровиробниками, спрацьовують, підприємства забезпечені сировиною вдосталь. Отже, є підстави сподіватись, що область забезпечить потребу внутрішнього ринку і собівартість цукру буде нижчою.

Начальник головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Віталій Усик пояснив:

  • Цукрові буряки - високотехнологічна культура. Вони потребують значних затрат на вирощування, тому їх виробництво зосереджено в економічно сильних та великотоварних господарствах з площами посівів від 100 га до 500 га.

В останні роки валовий збір цукрових буряків на Буковині становить 160-200 тис. т при урожайності 200-220 ц/га: така кількість сировини якраз забезпечує роботу двох із чотирьох цукрових заводів. Інші два через недостатню кількість сировини та складний фінансовий стан угод з сільгоспвиробниками не укладали і не працюватимуть. Обладнання та виробничі приміщення збережені, знаходяться на консервації.

Щоб підтримати товаровиробників, підприємства авансували бурякосіючі господарства на суму 5,9 млн грн.

Готуючись до сезону, на цукрозаводі "Хрещатик" переобладнано ТЕЦ, яка працювала на мазуті, на газове опалення, відремонтовано випарну станцію. Це зменшить витрати пально-мастильних матеріалів, збільшиться вихід цукру, а в цілому - знизиться собівартість продукції.

Черкащина

Лише дев’ять цукрозаводів (з 23) працюють нині на Черкащині. Та й ті завантажені лише наполовину. Причина цього - не поганий урожай (навпаки, у деяких господарствах він сягає 400 ц/га), а брак сировини. В області посіяли буряки лише на 48 тис. га, хоч планувалося вирощувати їх на площі 75 тис. га.

У виграші опинилися ті підприємства, що подбали про себе самі. Наприклад, Пальмирівський завод Золотоніського району. Він уже впродовж семи років сам вирощує буряки, має їх 3700 га і нинішнього сезону. І дбає про нові технології: у реконструкцію цукрозаводу вкладено 2,5 млн грн, а в ті ж поля - близько 19 млн. Договори на постачання сировини - понад 1 млн т - укладено й з іншими господарствами, однак спрацьовують вони не так надійно.

Хмельниччина

Область виробляла раніше 600-700 тис. т цукру за сезон. Нині ж сподіваються хоча б на 150 тис. Бо й посіяли буряки лише на 42 тис. га. Минулого року 8 цукроварень працювали від 10 до 30 днів, цьогорічний врожай вони, напевне, "з’їдять" ще швидше.

У переробників і селян - затяжний конфлікт: перші винні агроформуванням понад 900 тис. грн. Село ж заборгувало заводчанам понад 18 млн. Селянам заборгували заводи ще й із сусідніх областей: з Хмельниччини було вивезено близько 200 тис. т цукрових буряків.

Облдержадміністрація прийняла рішення: все вирощене в області мають тут таки й переробляти, щоб і гроші не "пливли" сусідам, і свої заводи були завантажені.

Голова облдержадміністрації поставив питання руба: де буде вивезено буряк, там керівники районів розпрощаються з посадою. Однак господарники на це зважають мало, і буряки, як і раніше, вивозяться (за укладеними заздалегідь угодами) за межі області. Не робити цього селяни вже не можуть, адже отримали під сировину понад 2,5 млн грн авансу.

Нинішня критична ситуація змусила керівників області спланувати посіви цукрових буряків більш обдумано: їх наступного року вирощуватимуть на 75 тис. га.

Львівщина

Тут збирають у середньому 360 ц/га цукрових буряків - для цього краю це непоганий урожай. Цукроварні всіляко стимулюють виробників цукросировини. Зокрема один з найбільших в області заводів - Радехівський - забезпечував їх високоякісним насінням, засобами захисту рослин, нині ж допомагає збиральною технікою, транспортом для доставки врожаю на приймальні пункти, пальним. Крім того, найактивнішим постачальникам сировини передбачено цінні подарунки та відзнаки.

Особливістю нового сезону є те, що переробні підприємства, які не підтвердили свою конкурентоздатність за сучасних умов, виконують роль приймальних пунктів. Адже заводи володіють достатньою базою і персоналом для оперативної заготівлі сировини та її оцінки.

"Слобожанський" - візитка краю

Володимир Галаур, Харківська область
№ 46. 5 листопада 2004, стор. 4

Чи може бути успішним господарство, де тваринницька галузь становить 81,3 % у валовому виробництві? Більшість селян засумнівається в цьому. Однак таке господарство дійсно є. Відкрите сільськогосподарське акціонерне товариство "Агрокомбінат "Слобожанський", що в Чугуївському районі на Харківщині, не лише вистояло в нелегкі для галузі роки, а й наростило виробництво, міцно стало обома ногами на ґрунт ринкових відносин.

Ще кілька років тому на урочистих зборах з нагоди Дня працівників сільського господарства Президент України, який напередодні свята побував у "Слобожанському", нагадав, що багатьма тваринницька галузь сприймається нині як традиційно збиткова. Це твердження спростовує агрокомбінат "Слобожанський". Нині він має 40 % рентабельності у свинарстві та отримує десятимільйонні прибутки. До речі, із шести подібних гігантів-комплексів, побудованих за радянських часів і діючих в Україні, вижив та стабільно працює лише цей агрокомбінат.

Найкращі аргументи - практика

Про ті нелегкі для галузі роки ні у "Слобожанському", ні в районі згадувати не люблять. Але й не забувають, бо це урок, який варто засвоїти на майбутнє. Назва сільської перлини Харківщини, що міцно закріпилася за Чугуївським районом, перш за все не данина рєпінським краєвидам та щедро врожайним полям, а визнання потужного сільськогосподарського потенціалу, який вдалося тут зберегти багато в чому завдяки виваженості й твердості політики голови райдержадміністрації Володимира Кулика. За управлінським районним штурвалом він беззмінно понад двадцять років. Разом з тодішнім головою облдержадміністрації Олександром Масельським, колишнім директором господарства Віктором Павленком, народним депутатом України Степаном Гавришем їм вдалося зупинити руйнівну силу, що вела до загибелі тваринницької галузі, й добитися на державному рівні поставок кормів для свинокомплексу із держрезерву, завдяки чому слобожанці зберегли маточне та основне поголів'я свиней.

  • Вижили тоді, - пригадує начальник райсільгоспуправління Іван Перерва, - завдяки державній програмі підтримки галузі.

Та й сьогодні, зізнається виконуючий обов'язки директора ВСАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" Борис Данилів, тваринницька галузь отримує серйозну допомогу держави, зокрема підтримку племінної справи у скотарстві й свинарстві, має дотації за здану кондиційну худобу та свинину.

Борис Васильович - людина розважлива, досвідчена, мудра. Проте коли мова заходить про збитковість чи безперспективність тваринницької галузі, мимоволі запалюється, називає такі твердження безпідставними і ладен засипати сотнями аргументів "за". Основні його докази - не слова, а практика успішного ведення свинарства. Нині на гігантському комплексі утримується близько 70 тис. голів і вже нинішнього року продано переробним підприємствам України понад 5500 т свинини у живій вазі.

  • За тридцять років експлуатації комплексу накопичилося, звісно, чимало серйозних проблем, перш за все щодо ветеринарного обслуговування, - розповідає Борис Васильович. - Однак уже найближчим часом сподіваємося з ними впоратися завдяки застосуванню найновіших засобів ветеринарної медицини, профілактики та селекції.

Хоч господарство має досить потужний племзавод, де нині вирощується 2200 ремонтних свинок, слобожанці планують завезти ремонтний молодняк зі сторони, впорснути, так би мовити, свіжу кров. Оптимальних шляхів розвитку тут шукають не навмання, а в тісній співпраці з науковцями Полтавського інституту свинарства, які надали неоціненну допомогу у відтворенні поголів'я. Практики та їхні колеги-науковці дійшли одного й того ж висновку: найперспективнішими в цих умовах є дві породи - велика біла та ландрас, що веде родовід з Данії. Добрі результати дало й схрещування цих порід, потомство від яких уже з повним правом можна назвати чугуївськими аборигенами. Завдяки науково вивіреним раціонам та розробленим системам годівлі багато операторів досягає щодоби 500 і більше грамів приросту свиней на відгодівлі.

У "Слобожанському" переконані, що без наукового підходу далеко не зайдеш. Сьогодні тваринники ведуть консультації щодо реконструкції свинокомплексу, бо їх не задовольняють ні його застарілість, ні велика енергоємність.

Комп'ютеризовані зали для ВРХ

Якщо реконструкція свинокомплексу - у близькій перспективі, то якісно новий щабель у розвитку скотарства - справа дня нинішнього. Тут практично готовий стати до ладу сучасний доїльний зал, обладнаний новітньою технікою шведської фірми "Де Лаваль".

Утримуватиметься в комплексі близько половини молочного стада агрокомбінату - 540 голів. Для людей невтаємничених та й професіоналів старої школи такі цифри - зі сфери фантастики. Однак, коли дізнаєшся про технологію безприв'язного утримання худоби, "нашпигованість" комплексу компресорами, холодильниками, механізованими годівницями, комп'ютерними системами, що обійшлися господарству в 1 млн 200 тис. грн, дивуєшся ще більше. Ну як це всього лише дві доярки за три з половиною години можуть впоратися з більш ніж півтисячною чередою? Окрім всього іншого, за кожною корівкою - Принцесою, Зіркою, Рябухою - буде встановлено персоніфікований комп'ютерний облік і контроль. Завередувала, скажімо, Принцеса і зменшила свою молоковіддачу, розумна техніка вже не допустить її до загального залу, спрямує в селекційні ворота, де на корівчину очікуватимуть ветлікар, зоотехнік, фуражир, котрі з'ясують причини зниження продуктивності та усунуть їх.

Будівництво комплексу ВРХ з фірмовим доїльним залом - це не гонитва за модою, вважає Борис Васильович, а життєва необхідність. На першому плані, звісно, економічні міркування. Адже якщо нині на один центнер молока тут затрачуються 3,3 людино-години, то в новому комплексі цей показник не перевищуватиме 1,5. Тваринники "Слобожанського" очікують від нової технології 100 % молока вищого ґатунку, адже видоєне, воно аж до холодильних установок ніде не стикається з повітрям. А поки такого молока лише чверть у валовому виробництві цієї продукції. Не зайве пам'ятати і про людський фактор. Нині доярок відбирають на конкурсних засадах, бо охочих не бракує - заробіток сягає еквіваленту $200, і для села це хороша платня. Проте колись може настати і дефіцит таких працівників, бо молодь прагне мати престижніші професії.

  • Від молочного стада ми ніколи не відмовимося, - говорить Борис Данилів. - Якщо нині оптимальна кількість череди - 1000-1200 голів, то завтра ця цифра може подвоїтися.

Звісно, хто ж відмовиться від такої прибуткової справи, якщо рентабельність виробництва молока тут перевищує 80 %. Усього з початку року в агрокомбінаті "Слобожанський" надоєно на кожну корову по 5500 кілограмів молока, що порівняно з минулим роком складає 700 додаткових кілограмів. Безумовно, всі показники як у свинарстві, так і в молочному виробництві були б неможливі без надійної кормової бази.

Коли замкнуте коло - на благо

Упродовж року до раціону тварин у "Слобожанському" входить соняховий шрот, лікувально-стимулюючі премікси, комбікорми, гранульоване різнотрав'я. Як непорушний закон за різних погодних умов і цінових коливань на ринку, тут сповідують одне правило: у господарстві постійно повинен бути півторарічний запас грубих кормів.

Хоч у загальному масиві валового виробництва рослинництво в агрокомбінаті становить всього 9,8 %, його слобожанцям вистачає не лише для задоволення нагальних потреб тваринництва, а й для перспективного нарощування обсягу продукції. Сприяють цьому перш за все прогресивні технології вирощування культур, висока агротехніка, оптимізація структури посівних площ та добрива. Наприклад, органіку, якої в господарстві вдосталь, вносять щороку по 60 тис. т. Вдалося зберегти слобожанцям і зрошувальну техніку, яку використовують для поливу 2100 га. З цих земель кормозаготівельники знімають по 5 укосів люцерни за сезон, а цукрових буряків на поливних площах - по 560-600 ц/га.

Тут взагалі переконані, що все передове, прогресивне - не лише західні новинки, а й призабуте своє, вітчизняне. Окрім поливу та чіткого дотримання сівозмін, застосування парів, у агрокомбінаті використовують безвідвальний або поверхневий обробіток ґрунту, який дає вагому економію і значно підвищує урожайність. Федір Моргун ("хрещений батько" безвідвального обробітку) двічі навідувався у "Слобожанський" і не лише схвалив тутешню технологію, а й дав цінні консультації.

На врожаї слобожанцям гріх скаржитися. Торік ранніх зернових отримано по 46,5 ц/га, а нинішнього сезону - по 49 і більше. Кукурудза на зерно дасть понад 65 ц та й цукристі сьогодні радують око: їх вирощують на 150 га за індустріальною технологією, без затрат ручної праці. Поля чисті, не забур'янені, а солодкі корені обіцяють урожай не менше 470 ц/га.

Індустріальна технологія вирощування й надалі витіснятиме традиційну, бо вже небагато знайдеш охочих гнати бурякові гони з сапою в руках. Отож у господарстві особливо дбайливо ставляться до збереження та оновлення машинно-тракторного парку, який нині укомплектований на всі сто відсотків. Торік придбали 5 новеньких тракторів ХТЗ і німецький бурякозбиральний комплекс "Кляйн", а цього року - французький "Монро". Лише завдяки імпортному силосозбиральному "Ягуару" в господарстві збирають 900-1000 т кормів за день. А все, що вирощено, по-господарськи пускають у діло. Виробництво на агрокомбінаті з повним правом можна назвати замкнутим циклом. Для зберігання зерна слобожанці побудували зерносховище американської фірми "Чіф" на 8 тис. т, до жнив тут було зведено сучасний тік.

У самодостатності агрокомбінату переконує і відлагоджена робота переробної галузі. Для цього є млин, олійня, м'ясопереробний цех, молокозавод. І вироблена тут продукція має попит у харківських супермаркетах. Борис Данилів твердо переконаний, що майбутнє - за великими агрофірмами. І, звісно, за рідним агрокомбінатом.